СВАТАННЯ
В Україну старий Рим
Сильно закохався,
Довго думав, міркував...
А в кінці признався,
Що хотів би з нею шлюб
По закону взяти,
Та дві Віри під вінцем
Як буде стояти?
Посилає старостів,
Щоб ішли просити
Православну наречену
В Вірі - відступити.
Приїхали старости
І так починають:
"Чи ти знаєш, Україно,
Що тебе кохають?
Та в вас Віра не одна,
Не будем cкривати,
А нашого жениха
Римом(!)... величати.
Триста літ свою любов
Він у серці носить,
І тому перехреститись
Тебе дуже просить.
На літа ти не дивись,
Рим-багатство має,
А тепер, сама ти знаєш,
Що то означає...
Накінець, запам'ятай:
Як з нічим підемо,
То невірних зберемо
Й храми...відберемо!"
Україна цю любов
Добре зрозуміла,
Гоноровим старостам
Римським відповіла:
"А тепер я вам скажу,
Той, хто мудрість має,
Не багатство і літа -
Душу вибирає.
Щоб вона в святих ділах,
і в добрі ходила,.
Щоби Господа свого,
Істину любила.
Я духовну чистоту
Скарбом називаю,
Що до Віри, вибачайте,
Свою думку маю.
Два тисячоліття вже
Нас Господь навчає:
Бог і Хрещення - Одне,
Більше не буває.
Зрада Віри - тяжкий гріх,
Богом не простріться...
Як влюбився Рим, нехай
Сам перехреститься!
Православну він колись
Залишив дорогу,
Якщо зараз поверне,
Зробить радість Богу.
Час загладить, погоїть
З серці Риму рани,
Може я й не до вподоби,
А може придане?...
Той, хто вірно покохав
Не буде лякати,
Що невірними церкви
Зможе відібрати.
Чесні й мудрі не підуть
Божий Дім сквернити,
За такі діла Господь
Всіх буде судити".Отак римські старости
Не стали сватами,
Кажуть,
не вернулись в Рим,
А ходять між нами.