Про о. Гавриїла Костельника


 

ІЗ ІНТЕРВ'Ю А. САВИЦЬКОГО РУСЬКІЙ РЕДАКЦІЇ "РАДІО НОВИ САД" (ЮГОСЛАВІЯ)

- Якою людиною був д-р Гавриїл Костельник від природи?

- Характеризувати отця Костельника як людину дуже важко. Але дещо можна сказати: він був дуже доброю людиною, надзвичайно працьовитою, дуже швидко знаходив спільну мову з різними людьми. Коли співрозмовник висловлював свою думку, з якою він не був згідний, - відразу вступав у дискусію, яка була дуже гостра. Кожен співрозмовник міг розраховувати на те, що отець Костельник зажене його в глухий кут.

Йому імпонували такі співрозмовники, які аргументовано, з глибокою логікою викладали свої погляди. В цьому випадку отець Костепьник мав велике задоволення й часто говорив: "Я задоволений з нашої розмови. Як будемо живі, завтра продовжимо її".

Відносно працездатності можна сказати, що кожна хвилина життя, крім короткого сну, була заповнена працею. З цього приводу він говорив: "Якби не було моєї дружини Елеонори, я б не був Костельник". В якому розумінні? Наприклад, ми зібрались піти на концерт. Вийшли на вулицю. "Мені прийшла на розум думка, - говорив отець Костельник, - повертаймося додому і я буду писати". І поверталися додому без заперечень. Ставав за пульт, на стіл клав необхідні книги, і починав писати стоячи.

- Що думаєте про Костельника як філософа?

- У філософії отець Костельник стояв на позиціях ідеалізму. Все, що було пов'язане з філософією матеріалізму, він детально вивчив і прийшов до висновку і переконання, що матеріалістичне вчення не має під собою твердої основи і що воно є вченням окремих осіб. Це думка окремих людей, які усі явища у світі пояснюють механічним способом. Зрештою, скрізь і всюди він говорив і писав з антиматеріалістичних позицій.

- Як звичайні люди відносяться до Костельника, виходячи з того, що він провів роботу по возз'єднанню Церков?

- Звичайні люди з пошаною відносяться до священика Костельника і час від часу хтось хоч одну квіточку покладе на його могилу. Це перше. По-друге, кожна розумна людина в питанні возз'єднання Церков приходить до такого висновку, що це була дуже велика й необхідна праця, завдяки якій Церква в західних областях України жила й збереглася. Для порівняння приведу дані з журналу "Наука й релігія" за 1988 рік: у Кримській області було 11 парафій. Полтавській - 36, Ростовській - 60, Астраханській - 19, Вологодській - 17, а в Львівсько-Тернопільській -1007 парафій. Це результат колосальної праці, проведеної отцем Костельником і його послідовниками. Він був добрим пастирем, який не втік на Захід, а залишився із своїм народом, і, як добрий євангельський пастир, віддав своє життя за стадо церковне.

- Хто, крім Вас, приходить до пам'ятника отця Костельника?

- У неділю Фомину і в день Святого Духа приходять священики, відправляють панихиди, приносять квіти, палять свічки. Приходять також люди, які, або самі в дитинстві знали отця Костельника, або чули від своїх батьків добрі слова про того священика. Деяких знаю по імені, деякі вітаються зі мною на вулиці, запитують, чи давно я був на цвинтарі біля могили отця Костельника. Я приходжу до гробу майже кожної суботи.

- Чи мав Костельник з Вами бесіди про специфіку нашої мови?

- Отець Костельник любив свій край. Бачку, Керестур... Любив його так, як своїх родичів і при кожній нагоді з великим пієтизмом говорив про той край. В 1925 р., повертаючись з екскурсії до Риму, заїхав у Керестур, і, коли повернувся до Львова, багато разів говорив, наскільки йому не вистарчає Бачки. У питанні мови бачванських руснаків Костельник був ортодоксом. Мова - то життя народу. Заберіть мову й народ зникне. Завдяки тому, що Костельник почав писати, друкувати, уклав граматику тієї мови, та невеличка громада наших слов'ян, далеко від нас на півдні, збереглася і живе своїм життям. І дай Боже, щоб вони ще довго-довго могли себе зберегти...

- Отець Костельник дуже любив свою родину, дружину й дітей. Що Вам відомо з цього питання?

- Отець Костельник із своєю дружиною - Елеонорою /1891-1982/ мали п'ятеро дітей. Перша дитина Святослава 1914 р. народження померла у 1920 році. Оплакуючи гірко передчасну смерть дитини, отець Костельник написав і видав високопоетичну та релігійну книжечку: "Померлій донечці".

Доля інших дітей: Іриней 1916 р. та Зенон 1924 р. проживають в Англії, Христина 1925 р. проживає в Загребі.

Богдан 1921 р., арештований НКВД у Львові перед самою війною 1941 р., загинув у в'язниці. Серед 66 жертв, перезахованих у 1994р., значиться ім'я Богдана Костельника і в братській могилі біля Личаківського цвинтаря знаходиться символічна домовина його. Дружина Елеонора і донечка Святослава поховані в одній могилі разом з отцем Костельником.

І на закінчення хочу відзначити широту в працях і діяльності отця Костельника, його енциклопедичні знання, самопожертву і цілеспрямовану працю для досягнення визначеної мети. Радію, що Ви так високо шануєте Великого свого Краянина, який до останньої години життя залишився вірним своїй Бачці рідній, своїй ідеї, своїм переконанням, приніс себе в пожертву не тільки за Ваших людей, що живуть у Бачці й звідкіля він походив, але і за український народ, серед якого він жив, працював і живився його ідеями. Свою кров пролив за добро і єдність святу, щоб не було розбрату, щоб разом ходити молитись до однієї Церкви, щоб ми були братами, як заповів нам Великий Шевченко.

Інтерв'ю надруковане в журналі "Шветлосц"
№3-4. 1995р., стор.314-323

 

Головна | Біографія | Твори | Собор | Про о.Гавриїла | Фотогалерея | Контакти
© 2008 Львівська єпархія УПЦ. All Rights Reserved