Про о. Гавриїла Костельника


 

Прот. Г. Мирович

СПОГАДИ ПРО ПОДВИЖНИКА ЗА СВЯТЕ ПРАВОСЛАВІЄ

Вже в 1926 році в о.Гавриїла Костельника дозріла думка про необхідність нашого возз'єднання а Православною Церквою. Доказом цього є його маленька, всього на 16 сторінок, брошурка під заголовком "Нова доба нашої Церкви", яку він розіслав усім передплатникам церковного журналу "Нива" в 1926 році. В цій брошурі о.Костельник звернувся до всіх уніатів з закликом "реставрувати стару Візантію". Заклик був завуальований, неясний, загадковий.

Щоб здобути в автора брошури бодай трохи роз'яснень, помістив я тоді в "Ниві" /1926 р., стор. 153/ статтю-запит під заголовком; "Чи справді нова доба нашої Церкви?". Подаю уривки з цієї статті.

"Чимось новим потішаючим, солодким повіяло зі сторінок "Нової доби" о. д-ра Г. Костельника. Немов весняний легіт, що топить ледяну кригу і будить нове життя, немов нове Шевченкове - "вставайте, кайдани порвіте!" Чи се справді заповіт "нової доби нашої Церкви", чи то лише потопаючий хапається бритви?

Бо дійсно наша судьба подібна до потопання, а якщо б ми хотіли бути оптимістами, то скажемо, що доля нашої уніатської Церкви, як доля старця, сказаного на нужденне "доживіття", якому молоді спадкоємці дають ще прожити якийсь час, однак раді би спекатися його чим скорше... Нова (польська) унія, яка тепер заводиться, старається зіпхати з овиду нашу стару унію...

Отже, реставрація становища давньої Візантії! Це - одинока ідея, яка може поставити унію на її власні ноги.

В імені всіх священиків, які бажають кращої долі для нашої Церкви, прошу автора "Нової доби...", будьте ласкаві, точніше опреділити, що Ви розумієте під "старою Візантією"?

В цьому ж числі '"Ниви" о. Костельник умістив свою відповідь на моє запитання. Відповідь була довга, але так само невиразна, туманна, завуальована, як і його брошура "Нова доба нашої Церкви". Все таки деякі його вислови були дуже характерні. Зокрема, він писав так:

"Що для нашої Церкви настала дійсно нова доба, - се життєвий факт.

Наша унія перебуває кризу, яка може закінчитися тільки якоюсь новою розв'язкою.

Для нас ясно, що така унія скорше чи пізніше - як тільки Схід прийде до перемоги - мусить завалитися. Що ж, отже, зостається нам? Довести нашу унію до чистого типу... Очевидно, се поки що може статись переважно тільки в теорії...

Що я розумію під Візантією? Не те, що було й минуло, але те, що нам давня Візантія передала в спадщину... І ніяких більше зворотів не треба нам робити, тільки свідомо плекати те, що дійсно наше".

Мені стало ясно, що замаскований зміст брошури і такий самий стиль відповіді о. Г. Костельника доводить, що автор не хоче, або й не може, подати своїх думок у розкритому плані. І я вирішив особисто про це розвідати.

Внедовзі мені трапилась нагода бути в о. Г. Костельника, і я застав його самого. Побачивши мене, сказав він з щирим посміхом: "От так чоловіче, треба було зразу зробити! Замість запитувати мене через "Ниву", зайти прямо сюди. Ще не прийшов час, щоб можна було розкрити наші карти, але вірю, що він скоро надійде..." Ми розмовились докладно про "Нову добу". О. Гавриїл жваво, з пафосом переконував мене, що іншого виходу нема, як "реставрувати Візантію". "Я розумію під цим, - сказав він,- поворот до віри наших батьків".

Отже, ще за двадцять років до нашого соборного возз'єднання о. Г. Костельник уже був апостолом нашого повороту до східного Православія. Це була його задушевна ідея і мрія, за яку він боровся і віддав своє життя. Нехай же ця згадка буде виразом щирої вдячності, духовною квіткою на його могилу!

Журнал "Православний Вісник"
№ 5 за 1958 р., стор.144-145

 

Головна | Біографія | Твори | Собор | Про о.Гавриїла | Фотогалерея | Контакти
© 2008 Львівська єпархія УПЦ. All Rights Reserved