ЛЬВІВСЬКИЙ СВЯТО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР

Милістю Божою, з ініціативи Високопреосвященнішого Августина, архієпископа Львівського і Галицького, Священний Синод Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України, 17 квітня 2003 року благословив відкриття Львівського Свято-Преображенського жіночого монастиря. Це – перший православний монастир, який започаткував відродження монашого життя на Львівщині після 300-річної перерви. До переходу Львівщини на унію у 1700 році на землях давньої Червоної Русі діяли сотні православних монастирів.

Півтора року монастир перебував у селі Сопошині поблизу Жовкви, в якому в давнину, у XV ст., був православний монастир, про що є згадка у каталогах та шематизмах.

Взимку 2004 року насельниці були змушені терміново покинути цей осідок. Монастир тимчасово розташувався на території біля єпархіального управління та храму. Насельниці несли послухи на кліросі, у храмі, у свічній лавці, трапезній, на кухні. Проводили заняття в недільній школі, катехизували.

У монастирі особливо почитається наш земляк свят. Петро Ратинський, митрополит Київський, Московський і всієї Русі. Саме на згадку про його обитель на річці Раті названий наш монастир. Серед численних Богородичних ікон особливо почитають в монастирі копію Петровської, написану талановитим молодим львівським іконописцем. В монастирі є частиця мощей преп. Іова Почаївського, преп. Амфілохія Почаївського, свят. Луки Кримського, преп. Максима Грека, преп. Євфросинії Полоцької, Києво-Печерських святих, численні святині зі Святої Землі, Дівеєва та з інших святих місць. Восени 2006 року монастир отримав у тимчасове користування приміщення у Львові по вул. Дороша, 6/1. Там обладнали домашню церкву, келії на сім насельниць та трапезну-кухню. Налагодилося молитовне життя.

На свято Покрова Пресвятої Богородиці відбулася перша Божественна Літургія, яку відслужив духівник монастиря протоієрей Зиновій. У неділю святих Праотців монастир відвідав і відслужив Божественну Літургію Високопреосвященніший Владика Августин.

Основним заняттям насельниць є молитва – повний добовий круг богослужень, келійне правило, Псалтир. Сестри також займаються рукоділлям: плетуть чотки, вчаться золотошиття, вишивають, займаються літературно-видавничою діяльністю. Вивчають церковно-слов'янську та грецьку мови, церковний спів та Богослужбовий устав, працюють у храмі, на кухні, у трапезній, випікають просфори. Перед Великоднем до монастиря прийшла велика святиня: на Афоні спеціально для Львівського Свято-Преображенського жіночого монастиря ієромонах Максімос Кавсокалівіт написав список з Іверської ікони Богоматері. Монастир збагатився також частицями мощей Дівеєвських преподобних та блаженних. Влітку благодійники подарували монастиреві список Феодорівської ікони Богоматері, написаної в Троїце-Сергієвій Лаврі.

19 серпня, на Преображення Господа нашого Іісуса Христа, монастир вперше святкував свій престольний празник з престолом – чотири роки на свято Преображення у монастирі відбувалися лише всенічна та водосвятні молебні, бо ж св. престолу не було…

…Невеличка домова церква ледве вміщала всіх бажаючих помолитися в цей день у монастирі – крім львів'ян, приїхали паломники з Жовкви, з Волині, з Хмельниччини, Закарпаття. На празник завітав з Почаєва духовний отець монастиря, архімандрит Патрокл. Напередодні свята насельниць тепло привітав Владика Августин, який, на жаль, не зміг бути в монастирі у сам день свята.

Після Богослуження насельниці запросили гостей на скромну святкову трапезу.

Зі святом сестер привітала почесна гостя, 93-річна Галина Сергіївна Трапезнікова, тепло дякували за увагу до своїх чад батьки учнів недільної школи, з приємністю згадувала лікар-гомеопат Олена Іванівна Вільшанецька час, коли частину насельниць вона прийняла на своїй квартирі, яка на декілька місяців стала монастирем… Скрутні були часи, а згадувати їх зараз так мило… Слава Богу за все! Престольний празник минув – розпочалися монастирські будні… Але ж у монастирі буднів немає – кожного бо дня на службі вітаємо святого чи згадуємо подію зі Священної історії, кожного дня міняється ікона на аналої посеред храму, кожного дня – свято…

До монастиря приходить молодь і він, як казкова рукавичка, приймає початківців. Маємо надію, що, милістю Божою, монастир отримає невдовзі приміщення, яке зможе прийняти всіх, кого Господь кличе Собі на службу в цій спільноті.

Ігуменія Варвара з сестрами обителі

 
Помогает Метод Томатис tomatis.gospartner.com.