Львівської єпархії УПЦ
ГОСПОДЬ Є ЗАВЖДИ ТОЙ САМИЙ…
(думки про сучасний стан сакрального мистецтва)
Часто ми чуємо, що лише мистецтво може увічнити людину, її епоху. А й справді, здається, ми користуємося нанотехнологіями, говоримо про ноосферу, та прислухаємось до тихого заклику Ліни Костенко:
…Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!Час і покоління змінюються, мов ландшафти у вікні поїзда, а Господь залишається той самий. І розуміємо, що ступінь осягнення духовного найкраще виражає сакральне мистецтво. Тому, наші предки віками формували естетику церковного ансамблю, удосконалювали і відбирали найкраще, найзвучніше, найдуховніше. Так, рафаелівська Мадонна уособила в собі всю досконалість людського духу Західної Європи. А що ж відбувалось у нас на Русі в той період?
Гудуть твої дзвони, Андрію,
в німотних думках
І глушать в проталинах ночі
розхристане скерцо.
І досі твій пензель у наших
невмілих руках
Малює ікони на стінах земних -
там, де серце…Такі поетичні рядки виринули з серця поетеси Ольги Лохоцької при спогляданні іконописної таїни Андрія Рубльова.
«Трійця Вітхозавітня», його “Спас”, “Архангел Михаїл”… В них затаївся незримий дух самого Господа, де Творець є і справді незмінним. Ці роботи не порівняти із сакральними творами італійського ренесансу. Не дивно, що Флоренський сказав: “Якщо є Трійця Рубльова — отже, є Бог”.
І ось,- виникає питання: яким повинно бути сакральне мистецтво сьогодні? Якого рівня інтерпретації необхідно йому сягнути, щоб виразити людський дух, приналежний Богу? І чи варто взагалі допускати зміни, удосконалення древнього розпису та іконопису усталеного віками на Русі, міняти його на західноєвропейські уподобання? Адже духовний рівень сучасних митців далеко відходить від того, яким він був колись у давніх іконописців.
І яка ситуація сьогодні у нас?
На Україні майже немає православних майстрів, які б глибоко замислювались над цими болючими для сьогодення питаннями. Вони розчиняються у католицькій традиції, втрачають те, що в них і так ледь жевріє, адже часто і саме наше духовенство, не замислюючись, вимагає від них реалістичних іконописань, партесного співу у храмі.
І все втрачається…
Та молоді митці все ж подають надії!
Ось з'явився у Львівській парафії ансамбль давніх церковних пісенних традицій «КАНОНЪ», який сформувався у 2002 році з метою вивчення і виконання богослужбового співу давньоруської, візантійської, грецької, сербської і болгарської традицій, під керівництвом регента ансамблю Анни Данканич..
Крім того, учасники цього ансамблю об'єднались у Майстерню сакрального мистецтва "Канон". Майстри, іконописці, реставратори, мистецтвознавці зібрались для здійснення однієї спільної ідеї: відродити канонічні візантійські, староруські мотиви сакрального письма. Керівником тут став Іволга Олександр. Вони прагнуть розширювати свій колектив однодумців, удосконалювати технології писання сакрального, глибокого, таємного. Результати їхньої праці Ви можете глянути на сайті
Ці об'єднання молодих ентузіастів подають віру в те, що таїна духовного не може вмирати, що Господь є завжди той самий…
І Ліна Костенко тихо звучить у нашій душі:
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!..Ліля Іволга
15 лютого 2011 року, на свято Стрітення Господнього, побачив світ офіційний сайт молодіжного ансамблю „КАНОНЪ” за адресою:
У репертуарі колективу – духовні піснеспіви давньоруської, сербської, грецької, візантійської та староболгарської традицій. Ставлячи за мету ознайомлення вірних різних громад Православної Церкви із втраченими традиціями давнього церковного співу, ансамбль «КАНОНЪ» часто подорожує, відгукується на запрошення пісенних фестивалів, а також бере участь у місіонерських проектах Православної Церкви.
Наразі сайт складається з семи розділів, у яких Ви можете побачити:
· найбільш популярні статті щодо обраного ансамблем напрямку (як ідеологічну підтримку церковних авторитетів і їх заохочення не боятися труднощів у справі відродження давніх традицій співу);
· історію створення колективу і хроніку поточних подій у його творчому житті;
· власне аранжування і аудіозаписи духовних піснеспівів;
· фото з різних парафій, де вже побував „КАНОНЪ” – візуальна репрезентація православних храмів та громад віруючих (у майбутньому планується додати також відео);
· інформацію про учасників колективу;
· контактні дані.
Сподіваємося, що сайт „КАНОНУ” буде корисним у плані подолання своєрідної „ізоляції” невеликих і маловідомих парафій західноукраїнського регіону. На сайті буде розміщено короткі репортажі про всі парафії, які відвідуватиме ансамбль.
Ще одне завдання сайту – створення позитивних умов для залучення молоді до духовного співу. Ансамбль запрошує до свого складу всіх, хто прагне доторкнутися до старовинної, зосередженої, містичної, істинно-духовної музики.
Віктор Яшин для прес-служби Львівської єпархії