Третя мiжнародна церковно-свiтська конференцiя:
"Україна на порозі третього тисячоліття: духовність, наука, освіта, культура"

Доповіді учасників конференції    Підсумкові документи конференції

Смагін Ігор Іванович,
завідувач відділу у справах сім'і і молоді,
слухач ІІ курсу Української Академії
державного управління при Президенті України

Коростенська міська рада
260100 Житомирська область
м.Коростень, вул. Грушевського, 22
тел. 4-15-05, факс 4-24-56

ПРАВОСЛАВ'Я І МОЛОДЬ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРАТИВНОІ ІДЕОЛОГІІ

У сьогоднішньому українському суспільстві немає чіткої визначеної сформованності духовних, соціальних, політичних, суспільних, індивідуальних та інших цінностей. Це призводить до поглиблення соціального і духовного роз'єднання суспільства, до системної кризи. Як наслідок, падіння традиційних духовних орієнтирів радикально, аж до протилежного знаку, що змінило змістову інтерпретацію понять “справедливість”, “демократія”, ”добро” та категорій, без яких особа не може будувати програму життєдіяльності, усвідомлюючи мету суспільного і державного розвитку.
Вихід з подібного стану можливий за наявності в суспільстві інтегративної ідеології, про необхідність якої ведуть дискусії вчені і в Україні, і в Росії.
Ідеологія за визначенням німецького дослідника Н.Лумана є духовним інтегратором різних спільностей і угрупувань, є програмою управління суспільства шляхом ідей. В умовах плюралізму суспільсво, забезпечуючи власне виживання, використовує ідеологію для об'єднання в цілісність атомізованої соціальності: кожен сповідує свою віру, поклоняється своєму богові, є прихильником певних цінностей, надає перевагу відповідним цілям та ідеалам, але жити й діяти всім треба спільно хоча б для людського життя та навколишнього середовища.
Збереження основ солідарності громадян, що по різному розуміють шлях до істини, сутність добра і зла, принципи співжиття, ідеали людського розвитку, потребує виваженості і духовного консенсусу. Для цих цілей використовується сила громадської думки, менталітету, відповідних цінносних орієнтацій. Останні напрацьовуються шляхом публіцистики, публічних обговорень проблем духовності, мирної просвітницької роботи, гуманітаризації освіти, досягнення високого рівня філософської культури. Все це потребує державного гарантування і не може існувати без відповідної державної політики та державних асигнувань. В цьому лише розумінні ідеологія може бути державною.
Хоча частина науковців вважає, що інтегративна ідеологія можлива за умов базування не на змістовних, а на формальних і структурних моментах, тобто процедурах, правилах, абстрактних установках, на основі яких взаємодіють інші ідеології, для України на роль інтегративної ідеології пропонується національно-державницька ідеологія.
Духовним, ідейно-гуманістичним ядром її має бути національна ідея, яка побудована на природних високих національних та загальнолюдських (християнських) цінностях, а не на абстрактних утопіях. Оскільки немає християнства як такого, а реально існують лише його конкретні історичні різновиди, то ми ведемо мову про Православ'я,
Національна ідея - це не етнічна ідея, вона не означає зміщення акцентів на національну вийнятковість. Одна з основних вартостей, закріплених у національній ідеї - це гармонія людини з Богом.
Релігійність українців - одна із складових українського національного світогляду. Дослідження, які проводились в середині 90-х років Украінським науково-дослідним інститутом проблем молоді, доводять, що релігійність серед української молоді доволі висока, і насьогодні релігія, а осбливо православ'я, виступає як один із засобів політичної, культурної та етнічної мобілізації молоді набагато більшою мірою в нашому суспільстві, ніж у стабільних суспільствах.
Формування високої моральності є основним завданням з тих, що спрямовані на формування інтегральної ідеології. В цій роботі необхідно партнерство і співпраця православних і світських інституцій. Сфера співпраці - виховання підростаючого покоління, особливо в нинішні часи зміни моральних орієнтирів, духовних збочень, росту аморальних проявів та злочинності в молодіжному середовищі.

Напрямки такої співпраці релігійних православних інституцій можливі з:
- школами;
- національно-культурними товариствами;
- благодійними світськими організаціями;
- молодіжними організаціями, тощо.

Співпраця може відбуватись у вигляді спільних благодійних та природоохоронних акцій, роботи культурологічного та обрядотворчого характеру, тощо.
Важливою є підготовка з боку православних інституцій співробітництва віруючої та невіруючої молоді в галузі суспільнозначущоі діяльності, включення релігійних організацій в різноманітніші форми спілкування молодіжних формувань, організація конференцій, симпозіумів з молодіжних проблем.
Враховуючи місце церкви у сучасній соціальній структурі суспільства, необхідна розробка “релігійної” компоненти молодіжної державної політики в плані ініціювання законодавчих змін, що призвели б до фінансових полегшень в діяльності релігійних організацій, сприяння розгортанню світської системи набуття всебічних знань молодими священниками тощо.

На початок сторінки