28.09.2002ПРАВОСЛАВНИЙ МОНАСТИР СВЯТИХ КИРИЛА І МЕФОДІЯ
УЙКОВИЦЕ, 110
37-713 МАЦЬКОВІЦЕ
ПОЛЬЩА
Телефон: 0-502-290-574ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОМУ АВГУСТИНУ,
АРХІЄПИСКОПУ ЛЬВІВСЬКОМУ І ГАЛИЦЬКОМУ
ЛЬВІВ, вул.. Короленка, 3
УКРАЇНАП Р О Х А Н Н Я Православний монастир свв. Кирилла і Мефодія у селі Уйковіце (під Перемишлем) старовинної православної Перемишльської єпархії у Польщі звертається з проханням до вашого Високопреосвященства, до священиків і вірних святої Української Православної Церкви про молитву за нас, недостойних, і за наш монастир з приводу переслідувань, які терпимо вже 16 років на перемишльській землі від „братів”-католиків.
Просимо, щоб це прохання було прочитано у всіх православних церквах, щоб вірні довідалися про методи, які застосовуються в період фальшивого екуменізму для знищення єдиного православного монастиря на території Польщі між Любліном, Варшавою, Гданськом, Щецином, Вроцлавом, Краковом та Перемишлем. Це є єдиний правослнвий чоловічий монастир, який знаходиться на ѕ цілої території Польщі. Попри це за католицькою доктриною на цих землях не може бути жодного православного монастиря, і його належить знищити, використовуючи для цього усі можливі засоби.
24 липня 1986 року в с. Уйковичах (6 км від Перемишля) у новій православній Перемишльській єпархії, яку було відновлено 1983 року після 300 років перерви, викликаної берестейським розколом, народився православний монастир. З першого ж дня існування монастиря проти нього виступила перемишльська курія на чолі з римсько-католицьким єпископом Ігнатієм (Токарчуком), для якого „кожна православна церква в Польщі є форпостом Москви”. Разом з тим до боротьби з монастирем взялося підлегле йому духовенство, представники сільської, районної та міської влади, 99% чиновників якої – католики, які сліпо підкоряються своєму єпископу. Використовуючи органи правосуддя, поліцію та пресу, католицький Костьол веде систематичну війну проти монастиря та ченців, щоб стерти його з політично-релігійної карти Польщі. Боротьба проти святого Православ'я була розпочата ще за часів місії свв. рівноапостольних Кирила і Мефодія, згодом для цього використовувалася унія, а у наші часи – злочинна акція „Вісла”, наслідки якої багато з православних християн дотепер відчувають на собі.
1997 року під монастирським муром мала місце чергова провокація, метою якої було представлення Уйковицького монастиря як „гнізда бандерівців, що розміщено під Перемишлем для завдання шкоди католицькій Польщі”. Поліція та лісовий патруль привезли ордер прокурора на обшук приватного господарства громадянина Макари (архімандрита Никодима). Незважаючи на те, що монастир затверджений органами обласної державної влади та належить до Перемишльсько-Новосанчівської єпархії, для католиків він є лише приватним господарством та осередком „православної секти”, який необхідно ліквідувати.
Ця провокація була 31 жовтня в четвер. 1 листопада було католицьке свято Всіх святих. 2 листопада – день померлих. Провокація була спланована перед освяченням пам'ятника „Перемишльським орлятам” (11 листопада, в день державного свята Польщі). Усе було так сплановано, щоб пізно увечері під час обшуку монастиря підкинути матеріал, який би зкомпроментував монастир і ченців. Тому поліція приготувала відеокамеру і собаку, навчену викривати наркотики. Щоб не допустити осквернення святині та запобігти планам поліції, отець архімандрит Никодим після консультації зі своїм архієреєм архієпископом Адамом та Блаженнішим митрополитом Василієм не впустив чиновників до монастиря, вимагаючи від них представити санкцію прокурора на обшук православного монастиря, а не приватного господарства. Тому до сьогодні тягнеться судовий процес проти архімандрита Никодима та монаха Ніколая, які захищали монастир від збезчещення.
Використовуючи засоби психологічного знущання, ігноруючи священство архімандрита Никодима та ігумена Афанасія, органи „правосуддя” викликають ченців на судові засідання переважно в дні православних свят – на Різдво, на Йордан, тричі – на Хрестовоздвиження (2000, 2001 та 2002 року), на св. Миколая. Коли монахи намагаються пояснити, що у ці дні мусить бути відслужена Літургія, судові працівники заявляють, що юліанський календар їх не стосується. 2000 та 2001 року ченці особисто представляли причину відсутності. Цього року це зробити зобов'язаний адвокат. Увечері 26 вересня, напередодні свята Хрестовоздвиження, поліція з Перемишля привезла повідомлення для архімандрита Никодима та монаха Ніколая, що 27 вересня 2002 року о 9 годині в Перемишлі відбудеться судове засідання. Адвокат обіцяв особисто представити суду причину відсутності ченців. Монахи відслужили Літургію згідно з Уставом.
Увечері 27 вересня 2002 року до монастиря зателефонував адвокат, повідомивши, що окружний суд у Перемишлі в особі судді Єжи Галанти ухвалив рішення взяти під арешт настоятеля монастиря архімандрита Ніколая (Макару) та монаха Ніколая (Тройняжа) до наступного судового засідання, яке може відбутися не раніше, ніж за один місяць. Адвокат, який мусив захищати монахів, виявився зрадником. Вичекавши цілий день, він не повідомив раніше ченців про рішення суду, щоб на кінець тижня монахи не мали можливості особисто до когось звернутися.
На протязі 6 років ченці зверталися до кільканадцяти адвокатів, але усі відмовлялися захищати монастир, пояснюючи, що цією справою керують „згори”. У католицькій Польщі право на захист мають лише варави – вбивці, злодії і т.п. православним монахам залишається надіятися лише на захист з Небес.
Польща та ватиканський Костьол висилають до Росії та України сотні своїх місіонерів, створюють у цих країнах парафії та будують монастирі. Через єпископа Мазура, родом з-під Перемишля, через одного-двох польських ксьондзів, яким відмовлено у побуті в Росії, католики з-під Перемишля кричали: „Геть москалів з нашої землі!”, „За наших ксьондзів, яких вигнано з Росії та Білорусі, треба вигнати монахів з Уйкович!”. На Україні ніхто не переслідує католиків-українців або католиків-поляків, які навертають православних на свою віру. В Польщі ж не може існувати один православний монастир на цілому Прикарпатті – для католиків це забагато. Усі насельники монастиря в Уйковичах народилися у Польщі. Їх ніхто не присилав з метою прозелітизму. До якої держави Польща збирається виселити уйковицьких ченців? Можливо, на Антарктиду? Можливо, їх чекає автокатастрофа? А може, засновники та будівничі монастиря в католицькій Польщі за своє Православ'я решту свого життя мусять провести за гратами в ім'я „єдиної правдивої ватиканської віри”?
Шістнадцять років ми мовчали, терплячи переслідування від влади та образи від римсько-католицьких священиків та їхніх вірних. Всіляке намагання захисту монастиря дотепер називається „відсутністю смирення” та „гордістю”.
Високопреосвященніший Владико!
Всечесні Отці!
Дорогі у Христі Брати і Сестри!Нехай це наше благання дійде до Вас, до братньої Церкви на Україні, до всього православного народу! Нехай всі дізнаються, яка у Польщі толерантність до православних, які не хочуть виконувати функції музейних експонатів.
І сльозами просимо Вас про молитву, щоб ми на острові православного монастиря на перемишльській землі посеред моря войовничого католицизму світили чистим світлом Ортодоксії, твердо трималися святої православної Церкви та несли подвиг справжнього монашого життя.
Допоможіть нам, щоб, згідно з молитвою до свв. Кирила і Мефодія, „не нищив виноградника Христового дикий кабан, а звірі польові не обгризали його віток та плодів”.
Мир і Божа благодать, Покрова Пресвятої Богородиці, Ігуменії нашої, Яку в святій чудотворній Ватопедській іконі „Отради або Утішенія” прославляємо, батьківська опіка свв. рівноапостольних отців наших Мефодія і Кирила, яким посвячена ця обитель, нехай будуть зі всіма Вами.
Моляться за Вас і передають Вам поцілунок миру
в Христі Іісусі, Господі нашому
архімандрит Никодим, настоятель монастиря; ігумен Афанасій
та десять братів святої Кирило-Мефодіївської обителі.