”25 ” вересня 2002 р.
Його Високопреосвященству!
Високопреосвященнійшому АВГУСТИНУ
Архієпископу Львівському і Галицькомунастоятеля Свято-Покровського храму села Баня Лисовицька,
благочинного Стрийського округу
протоієрея Віктора ПутятицькогоДОПОВІДНА Ваше високопреосвященство!
Доповідаю Вам про події, які відбуваються навколо храму села Баня Лисовицька Стрийського району нашої Львівської єпархії.
Коротко історії: Ще в далекому 1974 році я одержав направлення, від Митрополита Миколая, на пастирське служіння до Свято-Димитрівського храму села Лисовичі, яке проходило до 11 лютого 1990р.
В цей день, припадала неділя ”про блудного сина”, стався насильний захват цього храму с. Лисовичі. Перед храмом відбувалися знущання, ”біеніе, заушеніе і оплеваніе”, і все те, що тільки може придумати нелюдський розум. Від нас було відібрано ключі і з цього моменту ми в своєму храмі не були.
Наша релігійна громада, серед якої не було жодного зрадника, вирішила просити у влади розвалини сувенірного цеху в селі Баня Лисовицька (це майже одне село, але ближче до курорту Моршин).
Так уповноваженим, виконкому районної ради народних депутатів, Вільшинським Богданом, від 22 травня 1990 р., нам було передано остатки цієї майстерні як храм, що знаходиться по вул. Курортна-17. В день і вночі трудились ми, своїми силами і коштами, щоб привести це приміщення в належний стан, щоб це назвати Храмом УПЦ ”Покрови Божої Матері”.
Рішенням Обласної Ради від 31.07.1991р. за № 383 релігійній громаді УПЦ надано юридичний статус, що засвідчено свідоцтвом про реєстрацію за №383/47 від 31 липня 1991 р.
В тому ж рішенні була винесена постанова: ”передати у власність безоплатно культові будівлі та державне майно, що знаходиться в них, релігійним громадам: УПЦ - ц. Покрови Пр. Богородиці, с.Баня-Лисовицька”.
Протягом 10 років ми звертались до влади з проханням виконати рішення обласної Ради, ”передати храм у власність” і ” закріпити земельну ділянку за релігійною громадою”, що знаходиться біля храму згідно закону України. Завжди були тільки усні образи і погрози, що Московської церкви тут не буде. Ми незважаючи на утиски, трудились і молились, будували Українську Православну Церкву до якої з усіх сторін тягнуться люди. Храм, який завжди переповнений людьми, в якому молилось багато Високоповажних Владик і Високопреподобних отців з різних кінців нашої планети. Хоча нас не один раз, зневажали і ”оклевечували” в газетах, а особливо в обласному і місцевому телебаченні та радіо. Стаття ”ХТО ВКРАВ ЄВАНГЕЛІЄ...”,в газеті ”Вільна Україна” від 09 вересня 1990р. Стаття ”ІНФОРМЦЕНТР УНА-ЗАХІД Повідомляє» у газеті„ ”За вільну Україну» від 1серпня 1992р. А що значила стаття ”НА СТРИЙЩИНІ Є ОСТРІВЕЦЬ МОСКОВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ” в районній газеті ”Гомін волі” від 6 серпня 1992р. Стаття ”БАСТІОН МОСКОВСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ У с. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА ЗАБАРИКАДОВУЄТЬСЯ”, що надрукована у ті ж газеті ”Гомін волі” від 22 вересня 1992р. Стаття ”ОБЛУДЛИВА МОЛИТВА ОТЦЯ ПУТЯТИЦЬКОГО”в тій же газеті ”Гомін волі” від 15 липня 1993р. Стаття ”ПОДІЇ У ВЕРЧАНАХ” в газеті ”Заграва”№6 жовтень 2000р. все перечислити майже не можливо. На наступній сторінці подаю копії тих статей. Їх читати трудно, але пережити, було ще важче. Ми з Божою допомогою пережили і видержали всі випробовування, які випали на нашу долю.
Стаття ”ІНФОРМЦЕНТР УНА-ЗАХІД ПОВІДОМЛЯЄ” у газеті ”За вільну Україну» від 1серпня 1992р.
Вінниця. Місцева прокуратура порушила кримінальну справу проти УНСО. Її звинувачують у захопленні будинку Вінницької епархії. Як повідомив львівський єпископ Андрій, відкрито заявили про свою непідтримку об'єднаної УПЦ Київського патріархату тільки шість священиків, парафії яких розташовані у Львівській області. Це Григорій Фарад (с Віднів), Віктор Потятицький (с Баня-Лисовицька), отці Хилинський та Хомин Жовківського деканату, о. Пасічник (Дрогобицький район), а також один парох з Сокальського району. Вони мають намір організуватись в окрему єпархію, що підпорядковуватиметься Московській патріархії.
Остап КОЗАК. Михайло ТВЕРДУН.
НА СТРИЙЩИНІ Є ОСТРІВЕЦЬ МОСКОВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ Львівський єпископ УПЦ владика Андрій повідомив, що в нашій області тільки шість священиків не підтримали об'єднання УПЦ Київського патріархату і мають намір організуватись в окрему єпархію РПЦ, яка буде підпорядковуватись тільки Московській патріархії. Це Григорій Фарад (с. Відів), батюшки Хилинський та Хомин з Жовківщини, один з Сокальського району, Пасічник з Дрогобицького та відомий на Стрийщині Віктор Потятицький. Виходить, що москвофільство глибоко вкорінилось у Бані-Лисовицькій. Хто ж ті інтелектуали і духовні наставники, що так уміло обплутали «братів українців» у тенета промосковської відданості? Національна свідомість галичан завше була високою і безкомпромісною, хоча... прислів'я каже й інше. Треба відзначити, що більшість віруючих села Бані-Лисовицької будують церкву з традиціями батьківської віри, а москвофілів-неофітів дуже небагато і якщо вони дізнаються, куди їх веде душпастир Потятицький, то, вірю, не підуть за ним.
Наш кор.
Стаття ”ОБЛУДЛИВА МОЛИТВА ОТЦЯ ПУТЯТИЦЬКОГО” в газеті ”Гомін волі” від 15 липня 1993р.
ОБЛУДЛИВА МОЛИТВА ОТЦЯ ПУТЯТИЦЬКОГО Цього листа редакція часопису отримала недавно. Після прочитання його, спершу вагалися чи варто друкувати. Але, зваживши всі за і проти, тобто аргументи в сенсі істини і її торжества та аргументи в сентенції розбудови Української держави, а не колонії Москви, подаємо вищеназваного листа-звернення до редакції православної громади села Верчани.
"Прочитавши статтю в часописі «Гомін волі» від 18 березня під рубрикою «Крок до толерації християн Стрийщини», яка проводилась в рамках круглого столу духовних керівників християнських церков нашого району під девізом «Нас єднає Христос» православна громада с. Верчани дуже стурбована тим, що отець Путятицький, який брав участь в роботі круглого столу, є священиком УПЦ Московського Патріархату. Яким лицем отець Путятицький дивиться на своїх парафіян села Баня-Лисовицька.
Ще більше нас турбує те, що о. Путятицький є деканом нашого отця УПЦ Самуїла. З цього можна зробити висновок, що отець Самуїл належить до тої плеяди, що й отець Путятицький. Про це говорить і той факт, що минулого року на свято Св. Михаїла о. Самуїл запросив до нас на відправу, якихось чужих священиків. Ми їх зустріли згідно з українським звичаєм, а вони нас привітали словом «здравствуйте», а коли ж ішли геть, то сказали: «до свіданія». Мабуть, це були особи з організації «Пам'ять», що відстоюють "єдіную і нєдєлімую».
Ще цікаво й те, що о. Самуїл нам не раз говорив, що ви маєте віру, якої хотіли. Дивно, але якої саме віри, ми до цього часу не знаємо.
Більшість з нас прагне і хоче належати до УАПЦ, тобто до Української Автокефальної Православної Церкви.
Шановне редакції! Допоможіть нам з'ясувати, якої конфесії наша церква, якою зареєстрована православна громада села Верчани. Куди веде нас отець Самуїл? Якщо до Москви, то нехай забирає своїх прихильників і «шурує» на Москву, бо Верчани уже «не червоні»
Православна громада с. Верчани.
Стаття ”БАСТІОН МОСКОВСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ У с. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА ЗАБАРИКАДОВУЄТЬСЯ”, що надрукована у газеті ”Гомін волі” від 22 вересня 1992р.
БАСТІОН МОСКОВСЬКОГО ПРАВОСЛАВІЯ У с. БАНЯ ЛИСОВИЦЬКА ЗАБАРИКАДОВУЄТЬСЯ До такої думки прийде кожен чесний українець. християнин, зрозумівши діяння прислужників імпер. шовіністів на нашій землі. Далеко за межі нашого регіону відомий отець-батюшка Віктор Путятицький ще з часів пікетування Верховної Ради пару літ тому. Виходець московської семінарії, загартований аскетичними канонами і догматами патріарха «всея Русі», який до тепер не може примиритись з відокремленням України і церкви від «єдіной матушкі", твердо стоїть на позиціях московської субординації.
А вплив психологічний батюшка Віктор має сильний на своїх «заблудших агнців». Його вихованець батюшка Пасічник, що десь на Дрогобиччині твердо стоїть «за вєру отечества». А «аганців» банських, як Бучацька Анна, Василишин Христина, Карпин Настуня, Кушина Магда та «іже до них приставившийся і озаглавив» зять Карпин. Наступні — Нижник Дмитро, вихованець батюшкі Шевця з Самбора, відомого натхненника розбоїв, та й ще декілька, що «прийшли з повинною» в часи більшовицького лихоліття і які мусять, очевидно, відробляти векселі зради, не дивує нікого, бо "аще кто любить Бога, а брата ненавидить — ложь єсть». Тож, дорогі москвофіли: кого ви підтримуєте?
Дивує ще позиція нашої районної ДАІ. Роз'їзд дуже небезпечний. Острівець москвофільства батюшка Віктор обложив бетонними плитами різного калібру. Очевидно, буде будуватись московська храм-фортеця бо там «на чатах лежать патріоти». Але вже там люди гинули. І тепер аварійно небезпечна дільниця автостради Стрий - Івано-Франківськ — найбільша, мабуть, а ДАІ діє по правилах: «поки грім не вдарить, доти міліціонер не перехреститься».
Наш кор.
За цей довгий 12ти літній час пройшло багато змін, роздорів і розколів, приїздів і від'їздів, наступив 2002й рік. Пройшли вибори різних рівнів. Не встигли ми звернутись до влади, як землевпорядник села Баня Лисовицька, Галина Йосипівна Городецька звернулась до нас. Сповістила нас про те, що згідно закону України нам необхідно звернутись в Райвідділення земельних ресурсів, для закріплення землі за громадою на праві оренди чи викупу.
Так 21 червня 2002 р. ми звернулись з проханням за №12 про передачу у власність безоплатно культові будівлі та державне майно, що знаходиться в них, релігійним громадам: УПЦ - ц. Покрови Пр. Богородиці, с.Баня-Лисовицька”. До цього прохання додали рішення Обласної Ради від 31.07.1991року за № 383. Свідоцтво про реєстрацію громади УПЦ та інші документи. Також проханням № 13 про надання дозволу на інвентаризацію земельної ділянки.
27 червня 2002 р видано рішення за №3, де було написано:
1.”Оформити право власності на будівлю церкви...”,
2.”Доручити Стрийському ДК МБТІ провести реєстрацію права власності...”. Це рішення і інші необхідні документи та уплативши кошти, здали в Стрийське ДК МБТІ. Вони провели реєстрацію, і згідно закону видали ”СВІДОЦТВО” на право власності церковної будівлі релігійній громаді УПЦ ”Покрови Божої Матері”, Серії АА № 010835, від 17 липня 2002 р. На прохання № 13, рішення видано 19 липня 2002р. за №36, де написано, ВИРІШИЛИ: 1.”Надати дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки...”31 липня 2002 р проханням № 15 ми звернулись до Стрийського Райвідділення земельних ресурсів. До прохання подали копії:
*СВІДОЦТВО на право власності будівлі церкви № 010835 від 17.07.2002 р.
*РІШЕННЯ Лисовицької сільської ради № 36 від 19.07.2002 р.
*СТАТУТ УПЦ ”Покрови Божої Матері” села Баня Лисовицька.
*ПЛАН земельної ділянки.
*СВІДОЦТВО про реєстрацію релігійної громади УПЦ.Був виїзд на місце для проведення вимірювальних робіт та перевірки земельної ділянки, яка знаходиться під обслуговуванням церковної будівлі і становить приблизно 11 арів.
Це не сподобалося деяким громадянам, прихильникам унії, а особливо ”ксьондзові” Михаїлу Коцуровському, який став організатором заколоту. Він на свято Успення Божої Матері призвав своїх парафіян до ненависті та до насильницьких дій, називаючи нас чужинцями. В неділю навіть провів молитви: три рази ”Отче наш...”і ”Богородице діво...”, щоб Бог їм допоміг знищити православних села, тоді буде мир і спокій. Підбурюють депутатів і людей, щоб безпідставно скасувати рішення і виразити недовіру до голови села Петра Рубльовського. По цій причині появилась і стаття ”ТАК УЖЕ СТАЛОСЯ?” в газеті ”Заграва”, № 17 (75) вересень 2002 року. Вся стаття змальована духом ненависті і зневажань до Української Православної Церкви, до керівників Української держави. В третьому абзаці першої колонки читаємо образливе ставлення до Президента України та його дружини, до Священика, Голови села та членів виконкому. Автор статті, як бувший комуніст, не скупиться на вирази, відчуваючи, що йому за це нічого не буде. Ми переконані, що свобода слова не дає право на свободу ображати, зневажати, топтати честь і гідність не тільки Президента, але й звичайної людини. (копію газети додаю окремо).
Страсті і ненависть набрала великої сили. Від голови села вимагають скасувати рішення, заставляють членів виконкому забрати свої голоси і визнати рішення недійсним. По тій причині 24 вересня 2002р. була назначена позачергова сесія народних депутатів села, на яку був запрошений я і церковна десятка. Ціль сесії: скасувати видані рішення і виразити недовіру Голові села.
23 вересня 2002р. церковна рада і я особисто, звернулись із заявами (№19) до Голови Стрийської Райдержадміністрації шановного Євгенія Кухара, та (№20) до Голови Стрийської районної ради Богдана Лескович.
В тих заявах, ми виражаємо своє незадоволення діями бунтарів, які порушують мир та громадський спокій в селі Баня Лисовицька.
Голова Богдан Лескович уважно вислухав, і між нами відбулась дружня розмова, я запросив його відвідати наш храм.
Він прислав на цю сесію свого першого заступника, який успокоїв депутатів, роз'яснивши їм положення, права і обов'язки. В зв'язку з тим, що Голову села Петра Рубльовського з гіпертонічним кризисом, швидка допомога забрала до лікарні, сесія не відбулась і була перенесена до виздоровлення Голови села.
Дорогий Владико. З цих, та інших публікацій видно, що в Україні, а особливо на Галичині, тобто у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях проходив і проходить геноцид, масове знищення Православного духу у людях. По тій причині у Львові немає Кафедрального собору, будинку єпархіального управління. На сотні кілометрів нема жодного православного храму. Я благочинний Стрийського округу, в який входять 4 райони з багато численним населенням.
У Стрийському, Сколівському, Жидачівському та Миколаївському районах — ні одного храму, все захоплено.
В м. Жидачеві та м. Миколаєві зареєстровані громади — землі не дають.
В с. Колодруби Жидачівського р-ну моляться на цвинтарі (кладовищі). Судом повертають свій храм багато років - та все без успіху (священик Прот. Іван Синьчук).
У Стрийському районі залишились церкви в с.Верчани і с. Піщани, де Богослужіння з великими труднощами проходять почергово (священик Прот. Петро Самоїл). Церква с.Баня Лисовицька збудована (за два місяці, як тимчасова) в 1990 р. і освячена 7 квітня на свято ”Благовіщення Пресвятої Богородиці”, це була Лазарева субота. Потрібно будувати типовий храм, молимось, шукаємо щирих жертводателей, які б дали допомогу.
Я, Ваше Високопреосвященство вважаю своїм пастирським обов'язком про це доповісти Вашій Святості і прошу Ваших святих молитв, щоб Господь допоміг видержати і мужньо перейти всі випробовування вже в цьому 2002 році.
Вашого Високопреосвященства смиренний послушник
протоієрей Віктор Путятицький