ХРЕСНА ХОДА ВУЛИЦЯМИ ЛЬВОВА
16 грудня, у суботу, напередодні дня пам'яті святої великомучениці Варвари з часткою її святих мощей, вулицями древнього Львова пройшли хресною ходою духовенство та вірні Української Православної Церкви. Хресну ходу очолили архіпастирі: Високопреосвященніший архієпископ Тернопільський і Кременецький Сергій, Високопреосвященніший архієпископ Львівський і Галицький Августин, Преосвященніший єпископ Бєльський Григорій (Польська Православна Церква) та Преосвященніший єпископ Хотинський Мелетій.
Хресна хода – це не лише величний і урочистий звичай, а, в першу чергу, молитва, яка звершується Церквою у окремих випадках, це свідчення світу про Церкву Христову, заклик до молитви, покаяння і навернення. На чолі хресної ходи несуть особливий запалений світильник, який символізує світло Христове, благовістя істини для всієї землі; потім несуть хрест, як символ перемоги диявола і смерті та хоругви, які є символом Христа-переможця і Церкви Христової. Для нас, християн, вони дуже дорогі, наче полкові знамена для військовиків. Потім несуть місцеві святині - ікони, напрестольний хрест, Євангеліє.
Ходіння хресною ходою має глибокий духовний зміст: там, де проходить хресна хода, все покривається благодатним покровом Божим. Під час хресної ходи через ікони, осінення напрестольним хрестом всіх сторін світу, обкурення фіміамом та окропленням святою водою освячується народ Божий, освячуються всі стихії природи: земля, повітря, вода і вогонь. Хресні ходи звершувалися і в древності, звершуються і сьогодні. Церква звершувала хресні ходи у скорботні дні: під час війни, мороку, стихійних лих, щоб укріпити народ Божий під час випробування, в тяжкі години, закликати до молитви і покаяння, засвідчити своє сподівання на допомогу Божу, заступництво Пресвятої Богородиці та святих. В древній християнській Церкві приводом для виникнення хресної ходи було бажання гідно зустріти свято чи вшанувати пам'ять мученика. За свідченням святителя Іоана Златоустого у хресних ходах брали участь усі люди на чолі з імператором. Саме для прославлення святої великомучениці Варвари з нагоди 1700-річчя з часу її мученицької кончини відбувалася ця хресна хода – перша за 16 років.
1700 років тому юна дівчина Варвара претерпіла страждання і смерть від рук власного батька Діоскора за те, що милістю Божою просвітилась християнською вірою. Відразу після смерті свята великомучениця стала шануватися в народі, а біля її мощей стали відбуватися чудеса. Свята великомучениця Варвара особливо почитається і у нашому народі, бо її мощі уже майже 9 століть перебувають у м. Києві.
Як уже зазначалося, особливістю цьогорічного святкування є ювілей з часу мученицької кончини Святої та наявність частки святих мощей у свято-Георгіївській церкві у м. Львові. Ліве ребро святої великомучениці Варвари з благословення митрополита Київського і Галицького Іоана у лютому 1945 року привіз до свято-Георгіївського храму тодішній настоятель церкви протоієрей Серафим Казновецький.
З нагоди ювілею у цьому році львівська святиня вперше покидала свято-Георгіївський храм та відвідала парафії Львівської єпархії Української Православної Церкви у Жовківському, Сокальському, Дрогобицькому, Турківському, Стрийському, Радехівському районах Львівщини, де віруючі мали можливість прикластися до мощей та піднести свої молитви до Святої.
На чотирьох зупинках хресної ходи читалось Святе Євангеліє церковно-слов'янською мовою – мовою наших предків, мовою дідів і прадідів – слов'ян, мовою святих братів Кирила і Мефодія, святого князя Володимира та князя Данила Галицького – засновника міста Львова, тою мовою, котрою уже більше 10 століть славить Бога слов'янський народ. У хресній ході взяли участь духовенство і миряни не тільки Львова, але й усієї Львівської єпархії Української Православної Церкви, козацтво, поєдналися люди молоді та зрілого віку, черниці свято-Преображенської жіночої обителі, співав зведений архієрейський, молодіжний та студентський хор.
Після закінчення хресної ходи у свято-Георгіївській церкві у м. Львові сонмом духовенства була відслужена всеношна, яку очолили Високопреосвященніший архієпископ Сумський і Охтирський Марк, Високопреосвященніший архієпископ Львівський і Галицький Августин, Преосвященніший єпископ Бєльський Григорій, Преосвященніший єпископ Туровський і Мозирський Стефан, Преосвященніший єпископ Хотинський Мелетій.
Вранці на Божественну літургію також прибув і Преосвященніший єпископ Мукачівський і Ужгородський Агапіт. За Божественною літургією Високопреосвященнішим архієписокпом Сумським і Охтирським Марком був рукопокладений у сан священика диякон Роман Кононенко. У неділю після завершення хресного ходу Владика Августин привітав з днем Ангела настоятельку свято-Преображенського жіночого монастиря монахиню Варвару та всіх сестер з іменем Варвари, та проголосив многоліття. Цього ж дня за старанне та ревне служіння Святій Церкві були вручені нагороди окремим священикам та мирянам.
Своєрідним свідченням про нероздільність України на західну і східну, про справді всенародне вшанування святої Варвари стала хресна хода вулицями древнього Львова, у котрій “єдиним серцем” і “єдиними устами” духовенство, хор і народ співали “Свята великомученице Варваро, моли Бога за нас”, саме цими словами стверджуючи свою повагу до святої. Сама свята діва перед смертю пообіцяла, що молитиметься за всіх, хто пам'ятатиме її страждання та смерть і прибігатиме у своїх молитвах до її небесного заступництва, і що вона молитиме Свого Небесного Нареченого, щоб жодного з них не спіткала несподівана хвороба чи смерть без Причастя Святих Христових Тайн.
Урочистий передзвін підкреслює величність події, хресний хід іде під покровом святої великомучениці Варвари. До цієї молитви і прославлення святої Церква під час хресного ходу закликає не тільки вірних, але й усіх людей. В цей час Храмом Божим стає вся природа, небо і земля, а людина – палаюча свіча в цьому Храмі, свіча, що палає в молитві і любові до Бога, у надії на Покров Богородиці та заступництво святих, а особливо святої великомучениці Варвари.
Оксана Жаборинська, м. Львів