ПОСЛАННЯ архієпископа Львівського і Галицького Августина всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам Львівської єпархії Української Православної Церкви, з нагоди сторіччя перенесення зі святої гори Афон до Львова Тихвінської Сльозоточивої ікони Божої Матері (1905 рік)

Улюблені у Господі всечесні отці,
дорогі брати і сестри!

     Сто років тому стародавній Львів прийняв велику святиню – чудотворну Тихвінську Сльозоточиву ікону Богородиці. Ця ікона, яку написали і освятили боголюбиві ченці на Афонській горі, була подарована руській православній громаді міста і встановлена в єдиному на той час православному свято-Георгіївському храмі, незадовго перед цим урочисто освяченому. Вона є точним списком чудотворного образу Богоматері, який 17 лютого 1877 року прославився в Іллінському скиту на Афоні чудесним сльзоточінням. У написі на звороті подарованої святині зазначено, що ікона передається в довічне володіння громаді, при умові збереження нею віри православної. Якщо ж порушиться віра, то ікона “по праву і закону має бути перенесена в іншу православну церкву Галичини чи Буковини.”

     Протягом століття відчувають православні Львова особливий благодатний покров Цариці Небесної. Більше десяти разів змінювалася влада за ці часи, але при всіх випробовуваннях львівський свято-Георгіївський храм твердо і непорушно стояв у Православ'ї.

     Багато є списків чудотворної Тихвінської ікони Богородиці, та не випадково до Львова потрапив список саме Сльозоточивої Її ікони. Адже впродовж більше трьох століть внаслідок насадження унії населення Галичини було відірване від прадідної віри. В регіоні не залишился жодного православного монастиря. Сорок років чекали православні на затвердження владою проекту Львівського свято-Георгіївського храму. Та й зараз вірні Української Православної Церкви не мають у Львові свого кафедрального собору. Не має відповідного приміщення і нещодавно відроджений Львівський православний монастир... Віримо, що Преблагословенна, Всенепорочна Пречиста Діва Богородиця зі сльозами молить Господа за рід християнський, особливо оплакуючи тих дітей Своїх, що заплуталися в пастках єресей, розколів, зневіри, безбожжя...

     Віримо, що, як колись у 1613 році, Пресвята Богородиця через чудотворну ікону врятувала оточену шведами Тихвінську обитель, так само Вона явить чудо через Її львівський список - допоможе прорвати облогу і захистить мале стадо Христове від усіх ворогів видимих і невидимих, і свята православна віра знову засяє у землі Галицькій, землі, яка аж до ХVIII століття не приймала унії. І хоча у плоть і кров багатьох сучасних людей в'їлося невір'я, затьмарився духовний зір, і людина часто навіть не помічає руки, простягнутої їй з неба, однак, і нині, як у давнину, нас супроводжують знаки Божого благовоління.

     Письменниця Анна Ільїнська згадує, що під час молитви перед Тихвінською іконою у Львові до неї підійшла жінка в чорному, назвалася монахинею Марією і розповіла про ікону, що це - “Мати Божа Законоположниця”. Вона благословила звертатися до Неї за допомогою у вирішенні будь-якої справи згідно з Законом Божим. Святкуючи століття перебування Тихвінської Сльозоточивої чудотворної ікони у місті Львові, будемо молити Богородицю, щоб Закон Божий - Закон Любові – запанував у наших серцях, і щоб ця християнська любов перемогла все зло і привела всіх нас до Отчого дому в Царстві Небеснім.

З ласки Божої
смиренний
Августин
архієпископ Львівський і Галицький

9 липня 2005 р.
м. Львів