Рапорт настоятеля свято-Володимирської церкви у м. Львові (Сихів) протоієрея Володимира КузьоЛист Президенту України п. КУЧМІ Леоніду Даниловичу
Письмо Президенту России г. ПУТИНУ Владимиру Владимировичу
ЙОГО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВУ,
ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОМУ АВГУСТИНУ,
АРХІЄПИСКОПУ ЛЬВІВСЬКОМУ І ГАЛИЦЬКОМУнастоятеля свято-Володимирської церкви у м. Львові (Сихів)
протоієрея Володимира КузьоВаше Високопреосвященство, 14 липня 2000 року парафіяни нашого храму зазнали нападу зі сторони прихильників УПЦ КП та членів організації УНА-УНСО. РАПОРТ
Впродовж восьми років наша громада молиться в маленькому дерев'яному храмі, незважаючи на те, що поряд знаходиться великий храм, який ми збудували і у який нас не пускають прихильники УПЦ КП. Наша маленька церква потребує реконструкції і розбудови. Парафіяни, бачучи явне небажання з боку виконавчої влади впродовж восьми років, сприяти розв'язанню конфліктної ситуації, почали розбудову. Прихильники УПЦ КП не дозволили обкопати нашу церкву зі сторони їхнього храму і парафіяни змушені були розпочати будівництво з іншого боку. 13 липня було викопано фундамент, завезено блоки і щебень. 14 липня члени УНА-УНСО разом з прихильниками УПЦ КП засипали викопаний фундамент, розкидали щебень. Ці дії відбувались при спокійному спогляданні начальника Сихівського райвідділу міліції п. Мирона, дільничного інспектора, представника райдержадміністрації. Наші віруючі зазнали наруги і побою з боку членів УНА-УНСО, якими керував Петро Коник. Він заявив, що члени їхньої організації спалять "московську буду" (так вони називають наш храм), а потім підуть виганяти москалів з Короленка і свято-Георгіївський храм стане греко-католицьким. Один з парафіян УПЦ КП, який активно спілкувався з бійцями УНА-УНСО, заявив, що вчинить теракт, а саме, обв'яжеться гранатами, прийде на богослужіння до нашого храму і підірве його разом із віруючими. На місце також прибув начальник департаменту капітального будівництва міської ради Стецьків Р.В., який погрожував судом і штрафами за спробу розбудови храму, а також одним із основних аргументів неможливості побудови православного храму у м. Львові назвав факт протистояння у Криму, де греко-католикам не дозволяють будівництво храму.
Із цих подій ми зробили висновок, що у Львові виконавча влада не зацікавлена у стабілізації релігійної ситуації. Однозначно, Українську Православну Церкву у Львові хочуть знищити. Більше того, віруючих УПЦ у Львові тепер ототожнюють із росіянами і відкрито лунають заклики до депортації православних віруючих до Росії. Саме такі заклики виголошував Петро Коник, який нашим віруючим заявив, що хай Путін забирає їх до Москви.
Ця подія наряду з іншими закликами до розправи із москалями у Львові викликає стурбованість і занепокоєність. Відкрито порушуються права православних віруючих, гарантовані Конституцією України, розпочинається новий етап гонінь на Українську Православну Церкву у Львові.
У цей нелегкий час випробувань для наших віруючих просимо Вашого благословення і Ваших святих молитв.
15.07.2000 р.
Вашого Високопреосвященства
смиренний послушник
настоятель свято-Володимирської церкви у м. Львові (Сихів)
протоієрей Володимир Кузьо
з парафіянами
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
п. КУЧМІ Леоніду ДаниловичуЗвертаються до Вас віруючі Української Православної Церкви у м. Львові, парафіяни свято-Володимирської церкви з приводу нападу на нас прихильників УПЦ КП та членів організації УНА-УНСО 14 липня 2000 року. Глибокошановний Леоніде Даниловичу!
Історія нашого питання корінням сягає у 1991 рік, коли нашій громаді, вигнаній із свято-Михайлівського храму греко-католиками і позбавленій через рік права молитися навіть у парафіяльному будинку, рішенням Львівської міської ради №333 від 29 серпня 1991 року було виділено земельну ділянку у Сихівському житловому масиві для будівництва храму. У 1992 році стався розкол і частина громади на чолі з священиком Володимиром Цюпкою перейшла спочатку в УАПЦ, а потім у новоутворену УПЦ КП. Вони захопили спільно збудований храм, а ми залишились під відкритим небом. Через брак коштів ми збудували маленький дерев'яний храм, розмірами 10 м. (у довжину) х5 м. (у ширину) х2 м. (заввишки), у якому молимось і сьогодні. Серед наших парафіян є багато переселенців із Чорнобиля, які хворіють і яким тяжко молитися у таких умовах. Наш храм не отоплюється, в ньому немає світла і він не може вмістити всіх бажаючих прийти на богослужіння. Літом люди моляться під відкритим небом, але зимою і в дощ це тяжко зробити. У почерговому користуванні великим храмом нам категорично відмовлено громадою УПЦ КП. Наші неодноразові звертання до Вас, депутатів різних рівнів, представників Президента, глав адміністрації нічого не дали. Відповідь місцевої влади завжди була одна: "Вам потрібно реєструватись", бо ігноруючи існування нашої громади і всупереч чинному законодавству владні структури перереєстрували статут нашої громади з УПЦ на УПЦ КП.
Парафіяни, бачачи явне небажання з боку виконавчої влади впродовж восьми років, сприяти розв'язанню конфліктної ситуації, почали розбудову нашого маленького храму, оскільки дерев'яні конструкції почали підгнивати. Прихильники УПЦ КП не дозволили обкопати нашу церкву зі сторони їхнього храму і парафіяни змушені були розпочати будівництво з іншого боку. 13 липня було викопано фундамент, завезено блоки і щебень. 14 липня члени УНА-УНСО разом з прихильниками УПЦ КП засипали викопаний фундамент, розкидали щебень. Ці дії відбувались при спокійному спогляданні начальника Сихівського райвідділу міліції п. Мирона, дільничного інспектора, представника райдержадміністрації. Наші віруючі зазнали наруги і побою з боку членів УНА-УНСО, якими керував Петро Коник. Він заявив, що члени їхньої організації спалять "московську буду" (так вони називають наш храм), а потім підуть виганяти москалів з Короленка і свято-Георгіївський храм стане греко-католицьким. Один з парафіян УПЦ КП, який активно спілкувався з бійцями УНА-УНСО, заявив, що вчинить теракт, а саме, обв'яжеться гранатами, прийде на богослужіння до нашого храму і підірве його разом із віруючими. На місце події також прибув начальник департаменту капітального будівництва міської ради Стецьків Р.В., який погрожував судом і штрафами за спробу розбудови храму, а також одним із основних аргументів неможливості побудови православного храму у м. Львові назвав факт протистояння у Криму, де греко-католикам не дозволяють будівництво храму.
Із цих подій ми зробили висновок, що у Львові виконавча влада не зацікавлена у стабілізації релігійної ситуації. Однозначно, Українську Православну Церкву у Львові хочуть знищити. Більше того, віруючих УПЦ у Львові тепер ототожнюють із росіянами і відкрито лунають заклики до депортації православних віруючих до Росії. Саме такі заклики виголошував Петро Коник, який нашим віруючим заявив, що хай Путін забирає їх до Москви.
Ця подія наряду з іншими закликами до розправи з москалями у Львові викликає стурбованість і занепокоєність. Відкрито порушуються права православних віруючих, гарантовані Конституцією України, розпочинається новий етап гонінь на Українську Православну Церкву у Львові.
17 липня ц.р. нашу громаду начальник інспекції державно- архітектурно- будівельного контролю Львівської міської ради п. Стецьків Р.В. зобов'язав вивезти будівельні блоки з майданчика коло церкви до 1 серпня ц.р. В ході розмови, на якій були присутні священики обох конфесій, було встановлено, що хоч громада УПЦ КП і вважає себе правонаступником, однак змін у рішення № 333 від 29.08.1991 р. про виділення земельної ділянки не внесено. Отже, земля належить громаді УПЦ. Громада УПЦ КП завезла також будівельні матеріали без дозволу, однак до них претензій не мають і не зобов'язують вивозити. Храм, у якому моляться прихильники УПЦ КП не прийнятий державною комісією, відсутня будь-яка документація, відсутні дозволи і погодження, але це все залишається поза увагою начальника інспекції контролю Стецьківа Р.В. Його важко звинуватити у некомпетентності, це розумна людина і спеціаліст, але тоді напрошується інший висновок: зловживання службовим становищем і не дотримання рівного ставлення до обох конфесій, виходячи із діючого законодавства.
На превеликий жаль, у м. Львові нам на кожному кроці доводиться стикатися із упередженим ставленням до нашої конфесії.
Шановний Леоніде Даниловичу! Ми не прагнемо силового протистояння і загострення конфліктної ситуації, але хочемо, щоб і в нас бачили людей. Ми українці, родились і живемо на цій багатостраждальній землі. У час, коли економічна скрута привела до зубожіння людей, народ не може збагнути, чому йому ще й забороняють сповідувати свою віру і мати свій храм. Ми не прагнемо будувати великий собор, але вважаємо, що час катакомбного моління перших християн уже минув. Чим ми відмінні від інших громадян нашої держави і за що повинні терпіти такі утиски?
До Вашого серця звернені сьогодні прохання маленьких дітей, їхніх батьків, багатостраждальних чорнобильців, престарілих дідусів і бабусь. Почуйте їх, і не всупереч, а згідно основного закону нашої держави, гарантом якого Ви є, допоможіть.
17.07.2000 р
З побажанням Божого благословення
у Вашому служінні народу України
настоятель свято-Володимирської церкви у м. Львові (Сихів)
протоієрей Володимир Кузьо
з парафіянамиДодаток: 1. Підписи парафіян свято-Володимирської церкви у м. Львові на 6 листах;
2. Підписи парафіян свято-Георгіївської церкви у м. Львові на підтримку свято-Володимирської громади у м. Львові - на 14 листах.
Россия, г. Москва, Кремль,
ПРЕЗИДЕНТУ РОССИИ
г. ПУТИНУ Владимиру ВладимировичуОбращаются к Вам за помощью верующие Украинской Православной Церкви в г. Львове, прихожане свято-Владимирского храма. Ваше Высокопревосходительство,
глубокоуважаемый господин Президент!На протяжении восьми лет нам приходится бороться и отстаивать свое право быть верующими УПЦ и защищать свой храм. В 1991 году нашей общине выделили земельный участок, где мы построили храм, который у нас отобрали сторонники УПЦ КП, возглавляемые печально известным анафематствованным лжепатриархом Филаретом. Уже на протяжении семи лет мы молимся в маленьком деревянном храме, который в этом году решили реконструировать, ввиду его ветхости. Однако, наше решение вызвало яростное сопротивление сторонников УПЦ КП, которые воспрепятствовали строительным работам вместе с членами известной своими экстремистскими выходками организации УНА-УНСО. Они избивали людей, засыпали землей, оскорбляли. Наш храм они пообещали сжечь, а один из них пообещал даже взорвать его вместе с верующими. Возглавлявший группу унсовцев Петро Коник заявил, что "наши прихожане - москали и пусть Путин забирает их в Россию, ибо во Львове русскую церковь все равно уничтожат".
Наши обращения к правоохранительным органам и исполнительной власти остаются "гласом вопиющего в пустыни". Власти игнорируют наши обращения, поощряя раскольников. Мы неоднократно обращались к Президенту Украины, однако "воз и ныне там". Создается впечатление, что во Львове иные законы, чем в Киеве, и в вопросах свободы вероисповедания решения Президента в рамках существующего законодательства не обязательны к исполнению местным властям.
Мы обращаемся к Вам, глубокоуважаемый Владимир Владимирович, как к главе православного государства. Гонения на нашу общину опасны тем, что конфликт из религиозного перерастает в плоскость националистически- религиозного. Верующих УПЦ сейчас отождествляют с русскоязычным населением и этот факт наряду с призывами во Львове к расправе над русскими вызывает тревогу и обеспокоенность. Вначале: "Вон русских!", сейчас: "Вон русских и православных!". Как далеко зайдет этот процесс - неизвестно, но простым людям становится страшно, ибо эта проблема из словесного противостояния перерастает в плоскость силового решения.
Мы искренне просим Вас, глубокоуважаемый Владимир Владимирович, возвысить Ваш голос в защиту православных в г. Львове. Сегодня слово "православный" для местных экстремистов является синонимом слова "русский".
Мы также просим Вас обратиться и к Президенту Украины, ибо, к сожалению, наши обращения к нему не доходят.
К нашему обращению мы прилагаем подписи наших прихожан, а также прихожан свято-Георгиевской церкви в г. Львове. Это два храма во Львове, куда может православный человек пойти помолиться, однако сегодня нас хотят лишить и этой возможности.
Надеемся, что Вы не останетесь безучастным к нашей судьбе и будем искренне благодарны за помощь.
С пожеланиями Божией помощи в Вашем ответственном служении народу России и укреплении братских взаимоотношений наших стран.
17.07.2000 р
настоятель свято-Владимирской церкви в г. Львове
протоиерей Владимир Кузьо
с прихожанами