СТРАСТНА ІСТОРІЯ СТРИЙСЬКОЇ УПЦ
ЛЬВІВСЬКО – ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ
Україна – 82400, м. Стрий Львівської обл.,
вул. Марії Заньковецької - 68,
тел/факс. ( 03 245 ) 5-66-13.
№ 14. „16” липня 2002р.
Жива історія життя та буття, виживання та знущання над віруючими Української Православної Церкви міста Стрия, що на Львівщині.
Ще в далекі часи „...як були ми козаками, а унії не чуть було, отам-то весело жилось!...” (Т.Г.Шевченко 22.06.1847) в місті Стрию була православна громада, в недалекі Радянські часи був діючий Костел (РКЦ) було два діючі Православні храми. Храм „Благовіщення...” і храм „Успення Пресвятої Богородиці”. Храми були завжди переповнені віруючими. Православно - віруючий народ задовольняв свої духовні потреби, був мир та злагода між людьми. Згадую, як торжественно святкувалось 1000 ліття Хрещення Русі-України. Торжества проходили не тільки в Стрийщині, але й по всій Україні! Сповнились пророчі слова Митрополита Никодима (Руснак), сказані в церкві міста Бережани, що на Тернопільщині (11.09.1988 року). „..Диявол - ворог роду людського не переживе такого духовного піднесення Галицького народу, він знайде інший підхід до душі вашої, замінить правду на обман, любов на ненависть, доброчинність на злочинність й ненависть буде велика між людьми. На заході вже підготовлені програми зневаження православного духовенства, Єпископату та і Церкви в цілому...” Все так і відбулося. Під видом визволення, невідомо кого і від чого, „...прийшли ксьондзи і запалили наш тихий рай. І розлили широке море сльоз і крові, а сирот іменем Христовим замордували, розп'яли... Украйна плаче, стогне - плаче! ...Кат лютує, а ксьондз скаженим язиком кричить: «Te deum! Aлілуя...» Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати нас порізнили, розвели,...” сказане Т. Г. Шевченко ще в 1847 році. Це слово є актуальним і в наш час. Ще із 1989 року почали захоплювати не поля й заводи, а храми Божі. Храми, які православно-віруючий народ протягом всього часу оберігав, ремонтував, піддержував в належному стані а в результаті залишились на вулиці. Сповнились пророчі слова Митрополита Никодима і над храмами Стрия та всієї Стрийщини. Так в 1989 році угрупуванням РУХ і безбожними уніатами при активній піддержці державної влади були вандально захоплені оба храми. З 1989 року ми проходимо ходіння по мукам, скитання та митарства. Аж 27 грудня 1991 року ми добились реєстрації громади і від тоді добиваємось клаптик земельної ділянки, щоб збудувати Православний храм.
Вже 4 лютого 1992 року ми звернулись до Стрийського виконкому з проханням про виділення земельної ділянки під забудову в парку Зої Косьмодем'янської біля вулиці Т. Г. Шевченко.
24 лютого 1992 р. ми одержали відповідь від голови міста такого змісту:
Прошу звернути увагу на заперечення „Ділянка, яка запропонована Вами ...це колишня територія кладовища”. На наш розсуд пропонується три ділянки по вул. Вокзальній, по вул. Шашкевича біля стадіону „СОКІЛ” та по вул. Млинарськії (біля об'їзної дороги). Ми порадившись між собою, з архітектором міста вирішили, для нас найкраще підійде запропонована ділянка по вул. Шашкевича біля стадіону „СОКІЛ”.
Проханням від 4 березня 1992 р. ми погоджуємось на запропоновану ділянку по вул. Шашкевича біля стадіону „СОКІЛ”.
23 березня 1992 року ми одержали відповідь за підписом Голови міста пана Р. Е. Шрамов'ята, де вони вказують досить „поважну” причину щоб почекати, тому „...що на даний час міськвиконкомом замовлена документація на розробку проекту реконструкції стадіону „СОКІЛ” з розробкою генплану прилеглої території”.
За час чекання проектної документації реконструкції стадіону „СОКІЛ” ми звертались з різними пропозиціями. На автовокзалі знаходилась церковна споруда німецької кірхи, в якій в цей час знаходились білетні каси автостанції. В терміновому прядку цю кірху віддали Баптистам, нам сказали чекайте.
6 вересня 1994 р. більш ніж через 2 роки, коли прийшла проектна документація стадіону „СОКІЛ” ми знову завертаємось з проханням до Стрийського виконкому народних Депутатів.
17 жовтня 1994 р. одержали чергову відписку і досить цікавого змісту.
В тій відписці говориться про те, що «…на території міста та прилегших селах є достатня кількість існуючих культових споруд та таких що будуються, в тому числі православної конфесії…». Трудно сказати, що мав на увазі автор відписки, активне будівництво міською владою уніатських церков чи щось інше, не знаю, але в місті Стрию і в навколишніх селах до сьогоднішнього дня немає ні одної Української Православної Церкви. «… На сьогодні новобудови вимагають значних фінансових та матеріальних видатків, яких не вистачає навіть на житлове будівництво, …» Ні в одному проханні ми навіть і подумати не могли не те, щоб просити про якусь фінансову чи матеріальну допомогу, чи будівництво церкви за рахунок Держави. Ми просили, і просимо клаптик землі для будівництва. Про які фінансові та матеріальні видатки йде розмова? А як зрозуміти другий абзац цієї відписки?
06 лютого 1995 р. Ми звернулись Міністру України в справах еміграції і культів СЕРЕДІ ВАСИЛІЮ ГРИГОРОВИЧУ з проханням про допомогу у виділенні міською владою земельної ділянки.
04 квітня 1995 року, через два місяці ми одержуємо відповідь від того ж голови міста Р. Шрамов'ята на якого пишемо скаргу.
Як бачите пан голова міста дають пораду «…керуватись листом № 3.18/38 від 11.10.94 р.» За цей час ми зверталися до Президента України Леоніда Кучми, від якого письмової відповіді так і не одержали. Два рази особисто звертались до дружини Президента Людмили Кучми просили допомогти, вона пообіцяла, але відповіді письмової теж не прийшло.
20 лютого 1996 р. Ми знову нагадуємо про себе і черговий раз звертаємось з проханням про виділення земльної ділянки.
В усній розмові нам запропонували подати прохання на найближчу сесію міської ради Народних Депутатів.
21 березня 1996 р. Ми звернулись до Голови міста з проханням розглянути на найближчій сесії міської Ради і запросити нас бути присутніми «…щоб дати відповідь та роз'яснення на можливі запитання».
26 березня 1996 р. Приєднується до нашого прохання і звертається до голови міста Стрия Єпископ Львівський і Дрогобицький Августин. В проханні просить «…проявити любов і милосердя до православних християн міста Стрия, … виділити земельну ділянку для будівництва православного храму в місті Стрию». Протягом цього часу ми переговорили з всіма Депутатами міської Ради і роз'яснили суть нашого прохання, щоб будучи на сесії Депутати мали уяву про наші вимоги. При особистих зустрічах всі депутати з піддержкою відносились до надання місця для забудови крім депутатів від РУХу.
18 квітня 1996 року, така сесія відбулась. Само собою, нам запрошення не прислали, ми самі дізнались і багаточислено прийшли в міський будинок культури (МБК), щоб бути присутніми. Спочатку так виглядало що нас зовсім не впустять в зал, але після переговорів нас впустили. Ось ми побачили нашу демократію по-Українськи. Нас назвали п'ятою колоною Москви, ворогами Українського народу, ні мені як священику, і ні кому іншому із нашої громади слова не дали. Саме головне, що найбільш агресивно проти нас виступав прокурор міста, страж державного закону та порядку. В ніс, наче сам для себе проговорив голова міста Р. Шрамов'ят: «до тих пір, пока я голова міста Московської Церкви в Стрию не буде, Хто? „ЗА”, хто? „ПРОТИ”, „утримались” - переходимо до наступного питання». Ось і вся „Демократія по Стрийськи”, хтось подумає а де ті Депутати, що обіцяли піддержку і проявляли розуміння при особистих зустрічах. Промовчали, кожний займає ту чи іншу посаду в місті і боялися переслідувань із сторони міського голови та його команди. При зустрічі вибачались, говорячи, "...якщо б я проголосував „ЗА”, то і так би нічого не дало, бо голова міста проти."
Через кілька днів прийшло нам РІШЕННЯ. «Розглянувши заяви релігійних громад УПЦ, Адвентистів Сьомого дня, ...та товариства Свідків Єгови …», дійсно як в Євангелії сказано: «...и к злодеям причтен был, тогда как Он понес на Себе грех многих и за преступников сделался ходатаем»» ( Исаия - 53,12). Зрівнявши праведне з грішним, Канонічну (законну) Христову Церкву з Антихристами та сектантами (Єговістами та Адвентистами) по «…інформації з цього приводу завідуючого організаційно-контрольним відділом міськвиконкому В. Ольбертом …» виноситься рішення:
1. Відмовити в задоволенні заяв релігійним громадам УПЦ, Адвентистів Сьомого Дня…, товариства Свідків Єгови про включення в план капітального будівництва будівництво культової будівлі.
Навіть голова міста забув накласти свій автограф на такому важному документі, таку чергову відписку ми одержали.
18 листопада 1996 р. Незважаючи на всі відмови, ми знову звертаємось з проханням про виділення земельної ділянки в місті Стрию.
27 листопада 1996 р. Прийшла чергова відписка, і незважаючи, що пройшло багато часу, були вибори, але суть не змінилась, демократія по-Українськи залишилась.
02 червня 1997 року. (Листом № 8) Ми звертаємось до Людмили Миколаєвної Кучми, дружини Президента України, після того як особисто були з нею на зустрічі і вона пообіцяла допомогти. Навіть відповіді не прийшло, все загубилось в демократичних лабіринтах.
15 лютого 2000 року. Ми груповим проханням знову звертаємось до незмінного голови міста пана Р. Шрамов'ята про виділення земельної ділянки під будівництво УПЦеркви в місті Стрию. За цей час Єговісти і Адвентисти місце одержали вже і давно побудували, а уніатських (УГКЦ) перечислити трудно для всіх місце є, одні ми як «прокажені» на своїй землі чужими стали. Відповідь:
Про «те що ділянка, яка межує поряд з стадіоном «СОКІЛ» визначена для розвитку загальноміської спортивної бази, про що Вас інформовано в наших попередніх листах.» - досить цікава новина. Якщо проаналізувати всі відписки то ні в одній нічого подібного не було сказано, і відносно «інформовано в наших попередніх листах» - це свіжий обман. З другої сторони, ми не настоюємо якраз на цьому місці, міська влада нам запропонувала ще 24.02.1992 році.
«Однак Ваше прохання не залишиться поза увагою і воно буде обговорено…», відписує заступник голови міськвиконкому Роман Маланій.
Цікаво, коли пане Романе? Пройшло багато часу наших скитань. Настали вибори 2002 року. Напевно по нашим молитвам Р. Шрамов'ят вже на голову міста не пройшов, вибрали молодого, начебто чесного і справедливого Василія Федоровича Дмитришина. Чекали щоб новий голова вступив в законні права Голови Міської Ради.
20 червня 2002 року ми вже з новими надіями звертаємось до нового голови міської Ради із новим проханням (№ 06) про стару справу, яка вже тягнеться 12 років. (Копія тексту прохання).
Шановний Голово!
Ми - жителі міста Стрия, громада (реєстраційне свідоцтво № 733/193 від 27 грудня 1991 року), Української Православної Церкви, починаючи з 1990 року, зверталися до місцевої влади з проханням про виділення земельної ділянки під будівництво Церкви. Ми просили в парку Зої Косьмодем'янської, нам запропонували (24.02.1992 р. № 3,14/155, копію додаємо.) по вул. Шашкевича біля стадіону „Сокіл”.
На превеликий жаль, попередній голова нашого міста Р. Е. Шрамов'ят та його команда демонструючи ганебне ставлення до свого народу, так і не виділили місце на побудову, єдиного в місті Стрию, Православного храму. Ми одержували одні відписки та обіцянки.
Шановний Василій Федоровичу! На посаду Голови міста ми Вас обирали як чесну і справедливу людину. Ви неодноразово доказували свою справедливість у вирішенні тих чи інших питань на попередніх місцях праці. Надіємось, що наше прохання буде чесно і справедливо вирішено, і ми одержимо земельну ділянку для будівництва Церкви, де будемо молитись, щоб Господь дарував Вам Соломонову мудрість у вирішенні всіх проблем, які будуть надходити до Вас.
Митрофорний протоієрей Віктор Путятицький
02 липня 2002 року, оперативно прийшла відповідь досить цікавого і як завжди обманного змісту. Виходить, що голову міста ми поміняли, але ноги і все всередині осталось те ж саме, що було раніш, і як робили нечесно так і продовжують. Як видно із нашого прохання ми не запитуємо скільки в місті є храмів. І роблячи чергову відписку заступник голови пан М. Мазур знову обманює. Нижче ми читаємо „...Зокрема церква Святого Архістратига Михаїла (УПЦ) та церква Іоанна Хрестителя (УАПЦ). Головне, добре знає, що церква Архістратига Михаїла УПЦ КП і православною законною (канонічною) церквою не являється, теж саме церква Івана Хрестителя вона ж автокефальна і до канонічної церкви немає відношення. Якщо так все описувати скільки в місті Стрию є церков, то потрібно написати слідуюче. Шановна громадо УПЦ, за цей 12 літній час, що Ви терпеливо переносите наші знущання і зневаження, в місті Стрию, без проблем, одержали земельні участки церкви УГКЦ, одна в Козячому парку, друга на Новому світі, третя у воєнному городку на Комарова, каплиця протів міської лікарні. Два величні храми, які вандально захопили у православних, церква Благовіщення і церква Успення Пресвятої Богородиці. Незабути написати і так!, шановна громада УПЦ, цей парк Зої Косьмодем'янської який ви просили ще в 1992 році, ми передаємо уніатам, як більш достойним, там буде кафедральний собор і єпархіальне управління УГКЦ. Не говорячи за ті всі багаточислені секти, які теж одержали місце в місті Стрию.
А що стосується вас, як законної УПЦеркви, читайте другий абзац в черговому нашому посланні за № 3.18/1653.
А щоб ще краще переконатись у чеснотах Стрийської влади то нижче дана відповідь Обласної державної адміністрації для Архієпископа Львівського і Галицького Августина.
24.05.02р. № 266 Обл. Держ. Адміністрація надсилає запит до Стрийського міського Голови.
07.06.02р. № 3.18/1398 М. Мазур інформує обласну державну адміністрацію про те, що до виконкому Стрийської міської ради не поступала заява від релігійної громади УПЦ щодо виділення земельної ділянки під будівництво церкви в 2002 році. Пан М. Мазур як це невинне ягня і знати нічого не знає, бо в 2002 році не звертались а те, що ми вже 12 років добиваємось справедливості то так собі, як кажуть між іншим.
Скоро будуть відповідати, що протягом тиждня прохання не поступало. Про що можна говорити? Якщо навіть запит Обл. Держ. адміністрації можна ігнорувати і обманути, адже пан М. Мазур був протягом багатьох років заступником попереднього міського голови, пана Р. Шрамов'ята.
шановному Василію Федоровичу Дмитришин
Шановний Василіє Федоровичу!
Ми - жителі міста Стрия, громада Української Православної Церкви, в черговий раз звертаємось до Вас з проханням про виділення земельної ділянки під будівництво Церкви. Просили в парку Зої Косьмодем'янської, нам запропонували (24.02.1992 р. № 3,14/155) по вул. Шашкевича біля стадіону „Сокіл” де є багато майданчиків та галявин, при бажанні підібрати можна.
На превеликий жаль, попередній голова нашого міста Р. Е. Шрамов'ят та його команда демонстрували ганебне ставлення до свого народу, не повторяйте їх вчинків. Знайдіть достойний клаптик землі для єдиного в місті Стрию храму Української Православної Церкви.
Думаю, що таким обширним проханням на 13 листах ви познайомитесь з нашими законними вимогами і не будете відписувати до Обласної Державної Адміністрації, що ми до Вас з проханням про виділення землі не звертались.
Залишаємо право посилати копії цього прохання-історії у всі інстанції, і тим самим розповідати як живуть і моляться Православні християни на Стрийщині, як виконуються елементарні права людини.
Митрофорний протоієрей Віктор Путятицький.
Досить цікаво, правда не відомо, чи надовго, але наче б то нова влада стала відповідати швидше. Попереднє прохання передали до міської ради 16.07.2002 р., а наступного дня 17.07.02 р. нам виписали свіжий документ „...умовою розміщення такої будівлі є розробка містобудівельного обгрунтування” — прочитати і тільки вдуматись в цей історично важний документ. Цікаво скільки таких документів ще буде?
Одержавши таке послання, ми в четвер 18.07.2002 р. були в архітектора О.Похило. Шановний архітектор розказав про свою зайнятість, попросив нас прийти у наступний вівторок 23.07.2002 р. на 8.30 ранку, пообіцяв піти поглянути земельну ділянку біля стадіону „СОКІЛ”.
О 8.30 ранку ми прибули, але архітектор і не збирався йти глядіти ділянку під будівництво церкви, він просив у нас ще кілька варіантів земельної ділянки.
Думаю що продовження буде!