2 - 7 січня 2000 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II на чолі офіційної делегації Руської Православної Церкви знаходився у Святій Землі з паломницьким візитом, приуроченим до всеправославного святкування 2000-ліття Різдва Христового. СВЯТІШИЙ ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСІ ОЛЕКСІЙ II НА ЧОЛІ ОФІЦІЙНОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ВЗЯВ УЧАСТЬ У ЮВІЛЕЙНОМУ СВЯТКУВАННІ РІЗДВА ХРИСТОВОГО У СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
До складу офіційної делегації Руської Православної Церкви входили митрополит Київський і всієї України Володимир; митрополит Мінський і Слуцкий Філарет, Патріарший Екзарх всієї Біларусі; митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил, голова Відділу зовнішніх церковних зносин Московського Патріархату; митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир; архієпископ Калузький і Боровський Климент. У паломницькому візиті Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II також супроводжувала велика група духовенства і чернецтва, студентів духовних шкіл і благочестивих мирян.
Органи державної влади в паломницькій поїздці по святих місцях представляли міністр культури Росії В.К.Єгоров, перший заступник міністра закордонних справ Росії А.А.Авдєєв, начальник Відділу з питань внутрішньої політики Президента Росії А.В.Логінов, президент Російської Академії Наук Ю.С.Осипов, член Ради Федерації Федеральних Зборів Росії, губернатор Брянської області Ю.Е.Лодкін, радник Голови Державної Думи В.А.Алексєєв.
Після прибуття в Єрусалим 2 січня Предстоятель Руської Православної Церкви і члени очолюваної ним делегації поклонились Гробу Господньому в Храмі Воскресіння.
Цього ж дня в Єрусалимській Патріархії відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II і осіб, що його супроводжували, з Блаженнішим Патріархом Святого граду Єрусалима і всієї Палестини Діодором.
Потім Його Святість відправив молебень у свято-Троїцькому соборі Руської Духовної Місії в Єрусалимі.
У ніч на 3 січня Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II у співслужінні архієреїв, що його супроводжували, і духовенства відправив Божественну літургію на Гробі Господньому в храмі Воскресіння.
3 січня делегація Руської Православної Церкви відбула в Яффу (Іоппію), де відвідала руський храм святих первоверховних апостолів Петра і Павла, а також гробницю праведної Тавіфи, яку колись воскресив апостол Петро (Діян. 9, 36-42). Його Святість відправив у храмі молебень, а потім освятив відреставрований Будинок прочанина і передав у дарунок храму богослужбовий Апостол.
Потім прочани виїхали в Хайфу. Тут у відреставрованому і наново розписаному храмі святого пророка Іллі, що належить Руській Духовній Місії, Його Святість після молебня передав у дарунок парафії нове панікадило.
Далі маршрут православних прочан пролягав у монастир Руської Духовної Місії в Тіверії. По дорозі Його Святість і очолювана ним делегація зупинилися на березі святої ріки Йордан, молитовно згадуючи подію Водохрещення Господнього.
У Тиверії, на березі Галілейского озера, Святіший Патріарх Олексій відслужив молебень у храмі святої рівноапостольної Марії Магдалини на монастирській ділянці Руської Духовної Місії і передав у дарунок храму іконостас.
4 січня Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II у співслужінні сонму архієреїв - членів делегації Руської Православної Церкви і при великій кількості віруючих християн відправив Божественну літургію в печері Різдва Христового, де 2000 років тому прийшов у світ Спаситель. Після богослужіння Його Святість у супроводі мера Вифлеєма Х.Насера ознайомився з ходом будівництва Паломницького готелю Руської Духовної Місії біля храму Різдва Христового у Вифлеємі.
У той же день делегація Руської Православної Церкви виїхала в Хеврон, де відвідала монастир Живоначальної Трійці і Мамврійський дуб, які більше двох років тому повернуті Московському Патріархату. З цього часу трудами Руської Духовної Місії тут здійснені значні реставраційно-відбудовні роботи. Потім прочани відвідали Горненськую обитель Руської Духовної Місії в Єрусалимі, де в монастирському храмі на честь Казанскої ікони Божої Матері Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II відправив молебень та освятив галерею скульптурних портретів перших начальників Руської Духовної Місії XIX століття.
Цього ж дня біля Яффських воріт Святого граду сонм Предстоятелів ПравославнихЦерков і осіб, що їх супроводжували, а також прибулих в Єрусалим для участі в Ювілейному святкуванні Різдва Христового керівників деяких православних держав зустрічали численні прочани з усіх кінців світу, місцеві християни, представники дипломатичного корпусу і міських органів влади. Багатолюдна процесія направилася в Храм Воскресіння, де на Гробі Господньому був відправлений молебень. Потім в будинку Єрусалимської Патріархії Глави Помісних Православних Церков у супроводі своїх офіційних делегацій мали урочисту зустріч із Блаженнішим Патріархом Святого граду Єрусалима і всієї Палестини Діодором.
5 січня велика частина прочан відвідала Юдейську пустелю, монастир святого Георгія Хозевита, місто Єрихон, монастир святого Герасима, піднялася на Гору Спокус і спустилася до Мертвого моря. В цей час в Єрусалимській Патріархії проходив Собор Предстоятелів Православних Церков і їхніх повноважних представників, що прибули на Ювілейні торжества у Святу Землю.
Глави і повноважні представники Помісних Православних Церков прийняли текст "Послання Предстоятелей Православних Церков із нагоди початку святкування 2000-ліття Різдва по плоті Господа нашого Ісуса Христа" (Текст Послання публікується далі). У той же день мер Єрусалима Е.Ольмерт влаштував прийом в честь Предстоятелів Помісних Православних Церков і глав держав, що прибули на Ювілейні торжества.
Цього ж дня відбулася зустріч прибулих на Різдвяні торжества в Єрусалим Першоієрархів Православних Церков із Президентом Держави Ізраїль Е.Вейцманом.
6 січня в Тронному залі Єрусалимської Патріархії у присутності Предстоятелів Помісних Православних Церков Блаженніший Патріарх Святого граду Єрусалима і всієї Палестини Діодор вручив вищу нагороду Єрусалимської Церкви - Орден Гробу Господнього прибулим на святкування главам ряду держав із населенням, що переважно сповідає Православ'я.
Потім процесія направилася у Вифлеєм. На Площі Волхвів, перед входом у храм Різдва, Предстоятелей Помісних Православних Церков і осіб, що їх супроводжували, під бій барабанів, спів і радісні вітання зустрічали численні палестинські християни і прочани з інших країн. Наслідуючи древню традицію Єрусалимської Церкви й імітуючи євангельських волхвів, Предстоятелі Православних Церков поклонилися перед Святим вертепом і яслями Богомладенца Ісуса Христа. Тоді ж, у день Навечер”я Різдва Христового у Вифлеємфі була відправлена вечерня і літургія святого Василія Великого. Після закінчення богослужіння Глава Палестинської Національної Адміністрації Я.Арафат улаштував прийом на честь Предстоятелей Помісних Православних Церков і глав держав. Ввечері Предстоятель Руської Православної Церкви відправив всеношну у свято-Троїцькому соборі Руської Духовної Місії в Єрусалимі.
7 січня, у самий день великого свята 2000-ліття Пришестя у світ Спасителя, у Вифлеємському храмі Різдва Христового відбулося урочисте богослужіння. Всеправославна Божественна літургія була відправлена всіма прибулими у Святу Землю Першоієрархами Церков Всесвітнього Православ'я у співслужіні з архієреями, що їх супроводжували. У якості почесних гостей за богослужінням були присутні, зокрема, перший Президент Росії Б.Н.Єльцин, Президент Білорусії А.Г.Лукашенко, Президент Грузії Е.Шеварднадзе, Президент Молдавії П.Лучинский, Президент України Л.Д.Кучма, Президент Греції К.Симитис, Президент Румунії Е.Константинеску, Глава Палестинської Національної Администрации Я.Арафат. Після закінченні святкового богослужіння паломницька делегація РПЦ повернулася в м. Москву.
1. Ми, що зібралися з Божою допомогою, Предстоятелі, милістю Божою, Святіших Православних Церков і спільно відслуживши літургію у Вифлеємському Святому Храмі Різдва Господнього, сьогодні, 25 грудня 1999 - 7 січня 2000 року, у свято Різдва по плоті Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, посилаємо з Богоприємного Вертепу цілування любові всім співбраттям і співслужителям нашим, хто знаходиться у світі, і благословення від Бога всій повноті Єдиної Святої Соборної й Апостольської Православної Церкви разом із усіма віруючими в Христа людьми в усьому світі. Радійте завжди, брати, у Господі Бозі нашому. ПОСЛАННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛІВ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ З НАГОДИ ПОЧАТКУ СВЯТКУВАННЯ 2000-ЛІТТЯ РІЗДВА ПО ПЛОТІ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
2. Хвалу і славослів'я посилаємо у Трійці поклоняємому Богу нашому, що часи і роки у Своїй владі положив, за те, що сподобив нас благополучно дожити до цієї історичної дати втілення Господа нашого, прибути в те місце, "де стояли ноги Його" (Пс. 131, 7), де Його безмірна любов "схилила небеса і зійшла" (II Цар. 22, 10) заради спасіння світу. На цьому рубежі закінчення другого по Різдві Христовому тисячоліття в Апостольському і Святовітцівському Переданні Церква Христова стоїть зі страхом перед невимовним людинолюбством Бога, Який Своєю любов'ю видозмінює час із носія тління і смерті в чинник життя і безсмертя і з простого показника календарних змін, застосовуваних для улаштування людського життя, у досвід вічності.
3. Для нашої Православної віри Втілення Сина і Слова Божого у визначений час і в конкретному місці насамперед знаменує освячення історії і світу шляхом перетворення їх у Царство Боже. Поділ історії через Божественне Втілення на відрізок часу до Різдва Христового і після Нього нагадує людині, що з того дня історія вже мислиться і розглядається не з точки зору сили світу цього, політичної, військової або економічної могутності, як би воно часом не панувало, а з точки зору Царства любові Божої, що має головну причину в історії і прихід якої в часі означало Різдво Господа від Духа Свята і Марії Приснодіви.
4. У свідомості цієї істини святкуючи день Різдва Господа Ісуса Христа в цьому святому місці Його явлення, споглядаємо на минуле двухтисячоліття історичного буття Церкви у подяці Господу і її Зиждителю, оскільки Святим Духом Він зберіг її неушкоджену, хоча найчастіше воінствующу навіть до крові, у підтвердження Його слів, що "врата пекла не подолають її" (Мф. 16, 18). І дійсно, історичне життя Церкви за цей тривалий період часу був переможною боротьбою з різноманітними ворогами, так що їй нічим хвалитися, хіба тільки, за Апостолом, "немочами" (II Кор. 12, 5) своїми, вона, немов "порфірою і віссоном", прикрашалася кров'ю своїх мучеників, безперестанно зрошувалася "токами сліз" своїх преподобних подвижників. Тому наша Православна Церква продовжує демонструвати сучасному світові Хрест Господа “лагідного і смиренного серцем” (Мф. 11, 29), що любить будь-яку людину, незалежно від раси, кольору шкіри, статі або іншого розходження, і, звичайно, грішного і "меншого брата", якого сильні світу цього найчастіше приносять у жертву, немов нікчемну річ, заради досягнення своїх цілей.
5. За цей двотисячолітній період свого життя Церква Христова часто одержувала рани в результаті невдач і гріховності своїх членів, пастирів і пасомих і подавала привід зовнішнім, для виду або насправді, для критики чи виступу проти Всесвятого свого Творця і Його чесного Тіла, "яке є Церква" (Кол. 1, 24). Найтрагічнішим вираженням цього факту явилося багато в чому спричинений людським егоїзмом й іншими людськими слабостями поділ християнського світу, що не може залишити байдужими люблячих Церкву і, звичайно, Єпископів, що поставлені Богом у якості охоронців її єдності. Спокуса поділу християнського світу, що дістався нам у спадщину в результаті обставин і подій двотисячолітнього буття Церкви, знаходиться перед нами як зяюча рана, про лікування якої всі ми покликані невпинно молитися, постійно піклуватися і неусипно трудитися. Ми також щиро і глибоко шкодуємо про існування розколів усередині нашої Святої Православної Церкви. Ми ще раз засуджуємо ці розколи і закликаємо всіх розкольників повернутися в лоно канонічної Церкви.
6. І тепер, "забуваючи те, що позаду, …пориваюсь вперед" (Фил. 3, 13), за виразом Апостола Павла, ми зазираємо у нове тисячоліття з вірою в промисл, любов і милість Всеблагого Бога й у той же час глибоко усвідомлюємо складність проблем, кризу епохи і тривогу, що охоплює сучасну людину. Як пастирі Православної Церкви, яка завжди була помічником людині в її проблемах, ми не можемо бути байдужими до всього того, що нове тисячоліття передвіщає людині, і, зокрема, до того, що, немов обоюдогострий меч, обіцяє вирішити проблеми і позбавити від нещасть, але в той же час загрожує новими бідами виживанню людини як "образу Божого" і творіння "добра зело". Тому сповідуючи Втіленого і Воскреслого Господа як Сина Божого, єдиного Спасителя людини і усього світу, як Зиждителя Святої Своєї Церкви, проповідуємо і ми, як Він проповідував і повторили наші Отці, покаяння як єдиний шлях спасіння для будь-якої людини, на будь-який час, у будь-яку епоху і при будь-якій обставині.
7. Той факт, що це Євхаристійне Зібрання Предстоятелів Православних Церков відбувається у Святих Місцях Вифлеєму, показуючи нашу єдність і прийнявши Благодать Господа Ісуса Христа, любов Небесного Отця і причастя Святого Духа, закликає нас коліноприклонно і молитовно повідомити ближнім і дальнім цю небесну Ангельську звістку, що звучала в ту таємничу ніч Божественного Різдва Іскупителя: "Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!" (Лк. 2, 14). Тому ми з даного священного місця закликаємо керівників світу цього, щоб забезпечили і зміцнили бажаний мир у цьому регіоні і для всіх живучих тут народів, шануючи віками освячений режим - статус-кво - Святих місць. Паломництво в мирні часи всіх християн світу в ці Святі місця є особливим благословенням і духовним до Христа прагненям і відновленням усякої християнської свідомості, тому що в них ми відчуваємо, по визначенню Отців VII Вселенського Собору, "вирослого в них, явленного і плотію пізнаного і що нас від помилки позбавив, Христа Бога нашого" і поклоняємося Йому. І стоячи на цьому Святому місці, ми почуваємо важливість слова Святого отця нашого Афанасія Великого про втіленого Господа: "Бо Цей втілився, щоб ми обожились, і Він явив Себе тілом, щоб ми мали уявлення про невидимого Отця”.
8. З цього священного місця і в ім'я Начальника світу Ісуса Христа ми з великої любов'ю закликаємо всі народи і їхніх керівників трудитися заради припинення війн і заради усунення мирними засобами виниклих між ними розбіжностей, усіма силами просовуючи і зрощуючи дух примирення. Православна Церква готова цьому сприяти наявними в її розпорядженні засобами, аж ніяк не політичного, а тільки духовного характеру, для того, щоб релігія перестала бути, як це траплялося в минулому, причиною або приводом війн і стала постійним чинником миру і примирення. Перейняті цим духом, ми звертаємо погляд до інших великих релігій, зокрема, до монотеїстичних релігій юдаїзму й ісламу, намірюючись створити найсприятливіші передумови діалогу з ними заради мирного співіснування всіх народів. На підставі дотримання Євангельського вчення і нашого Священного Передання Православна Церква відхиляє ненависть до інших переконань і засуджує релігійний фанатизм, у якому б вигляді вони не виявлялися.
9. Крім того, із цього місця і в ім'я "Того, Хто віддав Себе за життя і порятунок світу" Господа Ісуса ми сердечно простягуємо руку людинолюбного співчуття і допомоги всім тим, хто піддається дискримінації будь-якого вигляду з єдиної причини природного, соціального або культурного розходження. Очікуване зростання переміщення населення в новому тисячолітті, можливо, створить ряд проблем і зробить необхідним співіснування і мирне співжиття різноманітних культур. Цього не варто домагатися шляхом поглинання специфічних особливостей культур у казані зрівняльної і монополістської глобалізації.
Ми також вважаємо за необхідне звернути увагу всіх віруючих у Христа на появу нового виду ідолослужіння шляхом обожнювання насильства, грошей і задоволень, що безумно погрожують замінити в житті людей Троїчного Бога, любов, свободу, неповторність людської особистості, а також смакування прилучення до вічного царства Божого, як єдиного істинного змісту людського буття.10. Перейняті високим почуттям пастирської відповідальності перед нашою паствою, ми хочемо засудити проведення з боку деяких інославних сповідань і релігійних груп прозелітизму в тих регіонах, де на протязі століть Православна Христова Церква здійснює свою пастирську турботу. Якщо вони не візьмуть до уваги існуючу церковно-канонічну структуру, принципи християнської моральності й елементарної етики взаємної на істинно християнському рівні поваги і розуміння, тоді наслідки будуть неприємними в результаті тих проблем, що виникнуть у новому тисячолітті між самими цими християнами. Ми плекаємо надію, що ці церкви і групи будуть шанувати канонічні права, свободу й істину кожної із Православних Церков.
11. Настання третього тисячоліття після Різдва Христового ставить людину перед лицем бурхливого наукового прогресу, що при технічному сприянні обіцяє порятунок від багатьох хвороб і покращання якості людського життя. Церква з великою радістю вітає ці зусилля, проте відзначає небезпеку, що криється в радикальному втручанні людини в структуру і склад генетичної речовини живих істот, а також згубність необдуманого й егоїстичного втручання людини в навколишнє природне середовище, у результаті чого порушується баланс, що забезпечує життєздатність цього середовища. Перед лицем цієї небезпеки ми волаємо до усіх відповідальних осіб, щоб вони, установлюючи межі, у яких може розвиватися наука, забезпечили свободу й унікальність людської особистості і цілісність творіння Божого.
Крім того, вибухонебезпечними видаються для нового тисячоліття великі соціальні проблеми, від котрих уже страждають окремі особи і цілі народи. Безробіття, голод, збільшення прірви між багатими і бідними, жорстока форма праці, торгівля людським життям, невиліковні хвороби і тяжкі людські страждання. І особливо важливим Православна Церква вважає вирішення критичних проблем, що стають перед молоддю нашої епохи, від духовного виховання, моральності і соціальної орієнтації котрої залежить багато в чому майбутніх людських суспільств і людства взагалі. Повернення до похоті плоті, похоті очей (1 Ін. 2, 16), розуму неправдивих релігій і ідеологій, застосування наркотиків і необдумане покидання життя в Бозі до ненормальної форми життя вносять дух розпаду і в результаті викликають передчасний духовний і біологічний маразм молоді. Піклування, любов і особливе "пастирське піклування Церкви за дітей” і молодь, за зразком благословення і любові до них вічного прикладу для молоді - Господа Ісуса, буде постійним і незмінним, із тим, щоб творчість молоді в області Євангельської віри і життя в Церкві стало плодом солодким світу. Зрозумілим є поширення пастирської турботи Церкви і на Богом данний інститут сім'ї, що завжди й обов'язково затверджувалася на святості священного таїнства християнського шлюбу. Джерелом натхнення, сили і просвітництва у вирішенні всіх згаданих проблем є світло Євангелія і діяльного життя святих нашої Церкви. У цьому духовному світлі і шляхом критерію поваги прав людини в міжнародній сфері необхідно контролювати ці тенденції до реорганізації, за допомогою якої ринуться досягати нових державних утворень, або шляхом роздрібнення існуючих чи уніфікації існуючих вже одиниць. У цій еволюції необхідно враховувати свободу волі зацікавлених народів, і не можна нав'язувати силою або заочно ці ідеї. При цьому відхиляємо будь-яку тенденцію до націоналізму або расизму, що прагне змінити Православну Екклезіологію.12. Брати і чада у Господі! Це святе місце Вифлеєм сяє нині як місце всесвітнього духовного інтересу благодаттю в Трійці славимого Бога, і через нас спрямовує цю звістку єдності, любові, миру і благовоління усьому світу. Обов'язок кожного християнина - прийняти цю небесну звістку як початок нового тисячоліття з чистим серцем, смиренням і покаянням. Нехай не одолають нас почуття страху і песимізму. Апостольська звістка в даному випадку - найкорисніша й актуальна. "Надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам" (Рим. 5, 5). Спаситель Христос дарує вихід із будь-якої безвиході людям. Христос дарує світу Свій мир, як Він Сам сказав: "Мир залишаю вам, мир Мій даю вам" (Ін.14, 27). Христос - Спаситель світу і кожного з нас. "Нема ні в кому іншому спасіння, бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам " (Діян. 4, 11-12). Доброчинний вплив Святого Бога на світ перевищує людську неміч, і "неможливе людям, можливе Богові" (Лк. 18, 27). Особисте відродження й освячення ми, православні християни, черпаємо з участі у священному таїнстві Божественної Євхаристії, у якому причащаємося Тіла і Крові Господа в прощення гріхів і в життя вічне. Тому нині на цьому Євхаристійному Соборі разом із усієї Православною Церквою благоговійно схиляємо коліна перед Всесильним Господом, Що засіяв з Вертепу як Сонце Правди, у світі дав зразок життя, на Хресті спокутував нас від рабства ворожого й урочистим Своїм Воскресінням дарував нам життя вічне. З цього місця Різдва у світ Спасителя і Господа виходячи і присно до Нього прямуючи, сподіваємося, молимося і віримо, що всі ми, відроджені Духом Святим, ввійдемо в нове тисячоліття. Брати, "всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, - віра наша" (1 Ін. 5, 4).
Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з усіма нами. Амінь.