ДО ЛЬВОВА З АФОНУ ПРИБУЛА СВЯТИНЯ

Прихожанка Львівського Свято-Преображенського монастиря, раба Божа Анна, яка перебуває на заробітках у Греції, загорілася бажанням подарувати обителі ікону Пресвятої Богородиці, написану на Афоні. Отримавши благословення на це у Високопреосвященнішого архієпископа Львівського і Галицького Августина, вона зібрала кошти серед громади співвітчизників у Афінах і замовила у знаменитому Афонському скиті Кавсокалівія список із Іверської ікони Владичиці. Писати ікону погодився ієромонах Максімос. Вибір ікони, як і її розмір, настоятелька Львівського Свято-Преображенського монастиря ігуменія Варвара віддала в руки Пресвятої Владичиці, переконана в тому, що Сама Вона знає, в якій іконі їй прийти до Львова. Після глибокої молитви іконописець впевнено вибрав Портаітіссу-Вратарницю (так називають Іверську ікону на Афоні) і встановив її розміри.

...Іконописці Кавсокалівського скита завалені роботою, на замовлення ієромонаха Максімоса треба чекати роки з чотири. Анна по телефону розповіла йому про Львів, про перший Львівський православний монастир, з того часу, як унія на триста років витіснила Православіє з Галичини, і на Львівщині не залишилося жодної православної обителі... Іконописець рішучо відкладає вже розпочаті замовлення і береться позачергово писати ікону для Львівського монастиря.

...У мирній молитовній тиші з'являється на освяченій дошці дивний образ Вратарниці. Іконописець безкоштовно виготовляє ще й чудову дубову інкрустовану раму для ікони, в яку вмонтовує огарки свічок, що горіли на богослуженнях в період роботи над іконою. В середині Чотиридесятниці робота над іконою завершена. Її прикладають до оригіналу, помазують маслом від нього, прикладають і до мощей святого вмч. Пантелеїмона. Перед іконою відслужені молебні, вона перебуває в олтарі під час Божественної Літургії...

Нарешті, ікону перевозять до Афін, до храму руської громади. І ось тут починають відбуватися дивні речі. Протоієрей Георгій, настоятель храму, розповідає, що він «зовсім випадково» призначив сповідь на той час, коли його у храмі ніколи не буває. Саме в цей час і прибула ікона, яку він сподобився гідно зустріти.

На диво швидко (нове чудо Вратарниці) вдається оформити всі документи: в посольстві, наче спеціально виявися монах, який добре знав російську і допоміг в оформленні. Але як відправити ікону до Львова? З ким? І раптом, саме в ці дні, грецький уряд приймає рішення, що чужоземці із таким статусом, як у нашої Анни, мають право від'їхати на батьківщину на два тижні без додаткової мороки з документами. Анна щаслива! Тільки ще одна проблема: як везти ікону з пересадками? Вона важка, велика, кожного разу здавати її в багаж... І знову чудо! Відкривають прямий рейс Афіни-Львів. Перший виліт у Страсний Четвер. Анна бере на нього квиток і телефонує, щоб зустрічали ікону...

...Насельниці монастиря, з квітами і свічками прибули в аеропорт. Безперервно твориться молитва - Богородиця гряде...

Неможливо все описати, всього не розповісти...

Невдовзі ікона вже на руках священика та настоятельки. Нею благословляють древній Львів, її обвозять навколо обителі... Як хочеться вже побачити її, скоріше розпакувати!

...В домовій церкві монастиря знято останній шар упаковки. Перед нами - Вратарниця...

Розповідає настоятелька Львівського Свято-Преображенського монастиря ігуменя Варвара: «Іверська ікона Пресвятої Богородиці - одна із найславніших Афонських святинь. На Святій Горі вона зберігається вже понад тисячу років, відтоді, як в вогненному стовпі Сама прибула на Афон, стоячи на хвилях. Відомо, що ця ікона вважається есхатологічною. Саме з нею пов'язане Афонське пророцтво про кінець світу. Богородиця відкрила монахам, що перед настанням кінця часів її ікона зникне з воріт Іверського монастиря. Ще паломники XIX ст. описували, що Афонська Іверська ікона вражала їх своїм грізним виглядом: вона «зіло ужасно-зрачна, с великими очесами» (Барский В. Второе посещение Се. Гори Лфонской. СПб., 1887. С. 138.). Коли ми зняли покров з ікони, яка прибула до нас зі Святої Гори, на нас глянули безмежно сумні, грізно-трагічні очі Богоматері. її Божественний Син подався вперед, правою рукою наче благословляє, але перед нами - скоріше Суддя... Мимоволі пригадується текст Одкровення святого апостола Іоана Богослова: «Із уст Його виходить гострий меч, щоб ним поражати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютості і гніву Бога Вседержителя» (Откр. 19, 15).

У Львівському жіночому Свято-Преображенському монастирі напередодні найбільшого християнського свята - Воскресення Господа нашого Іісуса Христа - з'явилася велика святиня. Це благословення не тільки для монастиря, але й для всієї православної громади, для всього міста. Вона нагадує про останні часи, закликає відвернутися від гріха, закликає до покаяння, до любові...

У Світлий вівторок празника Пасхи Божественну літургію очолив Високопреосвященніший архієпископ Львівський і Галицький Августин. Від тепер другим престольним святом обителі є день пам'яті Іверської ікони Богоматері.

Оксана Жаборинська, м. Львів