ВІДРОДЖУЮЧИ ДАВНІ ТРАДИЦІї
Третього серпня до Львова прибула молодь з різних парафій Львівської області (м. Самбора, с. Колодруби Миколаївського району, с. Уріжу Дрогобицького району, с. Бабичі Радехівського району та ін.), а також закордонні учасники паломництва. З Білорусі до нас завітала група молодих людей, які трудяться над випуском популярної православної молодіжної газети "Церковне слово". Вони виявили бажання прийняти участь у прощі, аби повернутися додому з новими враженнями і духовним скарбом.
Після обідньої трапези і відпочинку в Християнському Центрі православна молодь вирушила на екскурсію по Львову. Зокрема, побували на Високому Замку, звідкіля відкривається панорама міста.
Ввечері, після прогулянки, в Християнському Центрі для гостей була приготовлена вечірня трапеза, яку благословив ігумен Феодосій. Підкріпивши свої тілесні сили, ми всі разом помолились, попросили в молитві до Божої Матері благословення на завтрашній день і лягли спати.
На другий день, вставши з першими променями сонця, ми, помолившись, сіли в автобус і вирушили до міста Радивилова Рівненської області, звідки й мала починатися піша частина паломництва. Автобус був заповнений вщерть, але ніхто не нарікав на тісноту. Співаючи по дорозі молитви і духовні піснеспіви, ми успішно прибули до Радивилова. Тут ми взяли участь в Літургії в храмі святого благовірного князя Олександра Невського.
Учасники паломництва в Радивилові перед виходом до Почаївської Лаври
Після відслуженого молебну за учасників прощі і освячення братської хоругви, в 11-ій годині дня ми з молитвою на вустах вирушили хресним ходом до Почаївської Лаври.
Початок хресного ходу
За Радивиловом до нас приєдналися дві великі молодіжні групи з міст Жовкви і Сопошина, які прибули на своїх автобусах, а також місцеві мешканці. В колоні паломників, що вже налічувала понад 200 чоловік, були не тільки молоді люди, але й дорослі і навіть старенькі бабусі, які не побоялися подолати 30 кілометрів пішки, щоб вклонитися чудотворному образу Божої Матері. В голові колони несли братську хоругву, за якою йшло духовенство: ігумен Феодосій, протоієрей Богдан Хилинський, священик Миколай Петрущак та інші.
Хресний хід до Почаївської Лаври
По дорозі всі співали молитви, духовні піснеспіви, був прочитаний акафіст до Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Мешканці сіл, через які ми проходили, радо зустрічали нас, дехто розчулено плакав. В знак вшанування, по благочестивому звичаю, мешканка одного села до братської хоругви прив'язала хустину.
Короткий відпочинок на середині дороги
Шлях до Лаври не був зовсім легким. Диякону Юрію з свято-Георгієвського храму м. Львова, який відповідав за медичне забезпечення паломництва, було трохи роботи з прочанами, що порозтирали ноги.
До мети паломництва залишилось зовсім недалеко
Завдяки Божій підтримці і покровительству Божої Матері, під уважним керівництвом духівника братства ігумена Феодосія, який підбадьорював дух прочан, коло сьомої години вечора врешті всі ввійшли у ворота Лаври, де вже служилася святкова Всенощна.
З хоругвою в руках ми переступили поріг Лаври
Після служби, повечерявши, ми пішли відпочивати. Ночувати довелося в автобусах, бо всі місця в готелі і всі лаврські церкви були вщерть заповнені паломниками, що прибули на свято.І ось нарешті п'яте серпня - свято Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Святкову Божественну літургію в свято-Успенському соборі очолив митрополит Київський і всієї України Володимир. Йому співслужило дванадцять архієреїв і цілий сонм духовенства. Людей було стільки, що вони заповнили не тільки весь собор, а й площу перед ним. Спів лаврського хору велично лунав над Почаєвом, вселяючи небесну радість у серця всіх християн. Неможливо описати словами ті душевні переживання, які охоплюють в цей благодатний момент. Побувши тут, відчуваєш всю красу Православної віри, яка відроджує людину до нового, духовного життя. По закінченні Літургії відбувся хресний хід з чудотворним образом Божої Матері.
Хресний хід з чудотворним образом Божої Матері
Після обідньої трапези ми вклонилися святиням Лаври: чудотворній іконі та стопочці Божої Матері, мощам преподобного Іова Почаєвського. Пізніше учасники паломництва з Жовкви і Сопошина відправилися додому, а наша паломницька група в кількості 70 чоловік поїхали до Кременецького свято-Богоявленського жіночого монастиря. Там ми помолились на всенощній службі, яку очолював Високопреосвященніший архієпископ Тверський і Кашинський Віктор.
Наша паломницька група прибула до Кременецького свято-Богоявленського жіночого монастиря
Після служби черниці пригостили нас монастирською трапезою, по закінченні якої ми мали зустріч з настоятелькою монастиря ігуменією Маріоніллою. Вона вислухала розповідь про наше паломництво і благословила всіх іконками. Одна з сестер розповіла нам про історію монастиря. В подяку за гостинність і щедру трапезу ми заспівали матінці ігумені та черницям многая і благая літа.
Фото на пам'ять з матінкою ігуменією
Перед від'їздом з гостинного Кременецього монастиря, духівник братства ігумен Феодосій підвів підсумки паломництва і дав молоді духовні настанови на майбутнє. Цей день був дуже довгим і насиченим подіями і враженнями, але все ж він скінчився і потрібно було їхати додому. Вночі, стомлені фізично, але з піднесеним духом, ми повернулись до Львова у Християнський Центр.Зранку 6-го серпня більшість учасників роз'їхалась по домівках, а ті, що ще залишались, відправились на недільну літургію до Свято-Георгієвського храму. Після літургії в єпархіальній канцелярії Львівським братством було організовано святкову трапезу. За трапезою молодь поділилась своїми враженнями і думками. Так, зокрема, білоруси відзначили, що, незважаючи на труднощі, проща пройшла чудово і вони залишились дуже задоволеними і вдячними, бо побували в таких святих місцях, де особливо відчувається благодать Божа. Вони також знайшли нових друзів, з якими було цікаво спілкуватися.
Гості з Білорусі з активом Львівського братства перед від'їздом додому
Після трапези ми разом помолились і ще раз подякували Божій Матері за Її допомогу і покровительство, без яких паломництво не відбулося би. Це дійсно була чудова проща. Ми віримо і сподіваємось, що давня традиція паломництва відродиться і буде й далі продовжуватися, і з часом Мати Божа збере на хресний хід до Своєї Лаври вже не сотні, а тисячі паломників.
Софія Верещак,
Олександр Денисюк
Своїми спогадами і враженнями від паломництва поділився один з його учасників:
Двадцать семь километров, пройденных нами от Радывылова до Почаева, остались позади, и вот, перед нами она – Свято-Успенская Почаевская Лавра. Уже вечер и мы отправляемся отдыхать, потому что с утра пойдем на праздничную Божественную литургию.
Как здесь все отличается от того, что мы видим в миру! Нет никакой серой, будничной, привычной нам, мирянам, атмосферы. Само пространство буквально пропитано молитвой. Монахи постоянно трудятся с большим усердием, и вместо ропота от них можно услышать только молитву.
Перед отъездом из Лавры идем на поклонение мощам преподобного Иова, игумена Почаевского. Прикладываюсь к рукам святого – и вот чудо! В этот момент я почувствовал прикосновение и, как бы, легкий толчок в голову, но не на физическом уровне, а где-то внутри ...
Но вот, нам пора ехать еще в Кременецкий женский монастырь. Здесь нас ожидал теплый прием. Одна из сестричек рассказала нам историю монастыря, а после трапезы у нас была встреча с матушкой игуменьей. Ей уже семьдесят лет, но несмотря на возраст, она продолжает трудиться во славу Божию и наставлять молодых сестер.
Едем домой, а внутри у меня какая-то тоска. Начинаю, вдруг, понимать, что так не хочется уезжать из Почаева. Теперь, как только появится возможность, сразу же приеду туда вновь.
Генадий Ляшко