ПОЇЗДКА МОЛОДІ ЛЬВІВЩИНИ ДО ПОЛЬЩІ
По дорозі в Бєловєжу молодь завітала до Яблочинського св.-Онуфрієвського чоловічого монастиря, що знаходиться під самим кордоном з Білорусією. Там їх радо зустріли, пригостили. Один з насільників обителі розповів історію монастиря, про святині які там зберігаються – чудотворну ікону прп.Онуфрія, яка по річці приплила до монастиря, часточку мощей Іоана Хрестителя та ін.
Далі автобус зупинився біля святої гори Грабарки, де знаходиться жіночий монастир свв. Марії і Марфи. Там монахиня розповідала про людей, які приходили на цю гору з вірою у милість Божу і отримували чудесні зцілення від хвороб. Також розказала про заснування монастиря, його 53-річну історію, про багатолюдні хресні ходи, які щороку організовуються туди на празник.
Ввечорі 28 липня хлопці і дівчата прибули до Бєловєжі, де їх зустріли польські друзі. Всі разом молилися на Богослуженнях в церкві свт.Миколая (церква була зведена за наказом Російського царя Миколая Другого). Служби проводилися за програмою святкування Ювілею і очолювалися митрополитом Варшавським і всієї Польщі САВОЮ, єпископом Білостокським і Гданським ЯКОВОМ, єпископом Гайнувським МИРОНОМ та єпископом Бєльським ГРИГОРІЄМ. Після Літургії 29 липня митрополит, єпископи та гості з різних країн (Греції, Фінляндії, Росії) привітали братчиків, вручили їм нагороди і подарунки.
Отець Феодосій теплими і щирими словами теж привітав голову Братства Олександра Василюка, передав йому грамоти, орден та медаль від Блаженнішого митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА за активну допомогу польського братства в розвитку діяльності православних молодіжних братств на Україні. Були ще передані грамота від архієпископа Львівського і Галицького АВГУСТИНА, вітання від Львівського молодіжного православного братства й подарунки. Особисто Олександру була подарована сувенірна гетьманська булава, символ сили і влади.
Два вечора молодь різних країн виступала в “зеленому театрі” Бєловєжі колективами і поодинці, виконуючи українськї, білоруські, польські народні пісні. Також деяки співали власні пісні. Гарно виступали молоді професіонали, яких запросили польськи братчики до складу групи зі Львіщини. Із захопленням всі слухали духовні пісні у виконанні Василія Жданкіна.
Після концертів, опівночі на великому екрані були показані фільми про Валаамський монастир, святу гору Афон. Десь коло третьої години вся молодь зі свічками в руках і співаючи молитви ходила до каплички свт.Миколая, яка знаходиться поряд з молодіжним осередком, щоб разом помолитися перед сном.
На жаль вдень через дощ не вдалося зробити прогулянку в Бєловєжський заповідник. Та проте була нагода в тісному колі посидіти і поспілкуватися з бувшими головами польського братства, які продовжують трудитися для Православної Церкви, помагають молоді. Вони ділилися досвідом роботи братства, давали корисні поради.
На прощання польські друзі запросили всіх на святкову трапезу, за якою разом співали українські пісні. Потім наші хлопці і дівчата співали господарям “Многая літа”, а господарі гостям “Сто лят”.
З Бєловєжі автобус поїхав в напрямку до Білостоку. Дорога йшла через Гайнувку, де знаходиться православний храм цікавої сучасної архітектури. Там проходять фестивалі хорів. Настоятель церкви дозволив оглянути храм, охоче розказав нам про його будівництво.
Далі заїхали в одне невеличке містечко на фестиваль фолькльорної пісні, де наші хористи гарно виступили з народними піснями.
Перед Білостоком автобус проїжджав Звєрки, де жив мученик младенець Гавриїл. Молоді люди почули розповідь про те, як жид викрав цього благочестивого шестирічного хлопчика заради того, щоб його кров використати для приготування ритуальної їжі. Через останки младенця Господь почав подавати людям чудесні зцілення. Нетленні мощі святого мученика зпочатку знаходилися у сусідньому сільському храмі в Заблудові, пізніше у Білорусії в Гродно, а з 1980-х років у Кафедральному Соборі свт.Миколая у Білостоку. Також часточки мощей є у всіх православних храмах Польщі. У Звєрках зараз будується православний жіночий монастир.
Ввечорі хлопців і дівчат радо прийняли черниці цього майбутнього монастиря в своєму тимчасовому мешканні, що знаходиться біля православного цвинтаря у Білостоку. Духівник обителі отець Іов із Супрсльського чоловічого монастиря та ігуменья благословили всіх прибувших молодих людей. Пізніше всі заглянули у швейну та іконописну майстерні, де працюють черниці.
Зранку молоді люди відправилися до Білостокського Кафедрального Собору свт.Миколая і в православний культурний центр, які знаходяться поряд. В культурному центрі хлопці і дівчата мали цікаву зустріч з професором-істориком п. Антонієм Мироновичем, який провів бесіду на тему історії Православної Церкви на західних землях Русі.
Далі всі мали невеличку екскурсію по Білостоку. В цьому місті, де проживає близько 300 тис. жителів є дванадцять православних храмів. В основному храми були збудовані за останні десять років. Зараз їх розмальовують і прикрашають. Для цього залучають художників та майстрів з Греції, Росії, України. Молодь побувала у декількох церквах – Святого Духа, Св.Софії, які вразили великими розмірами, неповторністю і високою якістю виконаної роботи.
У Св.-Духівському храмі дуже гарний дубовий іконостас, над яким чотири роки працюють різбярі з Почаїва. Священик Анатолій із задоволенням розказав про церкву, про його зведення і внутрішні роботи.
Ввечорі того ж дня молодь відправилася до Супраслського Благовіщинського чоловічого монастиря, який знаходиться неподалік від Білостоку. Православні у Польші називають цей монастир Лаврою. Намісник архимандрит Гавриїл щиро зустрів гостей, запросив на трапезу, провів цікаву духовну бесіду. Насельник монастиря отець Іов розповів про обитель, яка багата різними історичними подіями. Після особливо важких для монастиря років Другої Світової війни і післявоєнного атеїстичного режиму, обитель крок за кроком відроджується у своєму житті, відновлюються повернені новою владою приміщення, зведена велика церква, що була зірвана під час війни.
Зранку автобус поїхав до Варшави. У столиці всі відвідали Кафедральний Собор св. Марії Магдалини, православний цвинтар з гарною церквою, зробили прогулянку по вуличкам старого міста.
Ввечорі ігумен Андрій і настоятель Собору запросили хлопців і дівчатат у митрополію на трапезу. Під час трапези на прохання господарів всі заспівали духовні й народні пісні. У пізній годині молоді люди з великим скарбом вражень відправилися з Варшави додому.